Зображення, що символізує значення лайливих слів / Ілюстрація 24 Каналу. Фото Мagnific.
Чи задумувалися ви, що деякі українські лайливі вислови походять від застарілих медичних термінів? А інші пов’язані з народними віруваннями про потойбічний світ.
Українська мова має надзвичайно винахідливий арсенал для вираження гніву. Наші предки часто замість грубих слів використовували згадки про хвороби, біди чи потойбічні сили, як розповідає Аліна Острозька.
Яке первісне значення слів “трясця”, “грець”, “пек” і “пранці”?
Сьогодні у блогерів-мовознавців часто можна почути дискусії про традиційну українську лайку. Нині вона сприймається радше як жарт, а не як грубе слово. Це частково тому, що ми не знаємо справжнього походження та значення цих виразів.
Вам, імовірно, знайомі такі фрази:
-
“Трясця б його взяла!”
-
“А бодай тебе пек!”
-
“Щоб тебе грець узяв!”
-
“Хай тебе шляк трафить!”
Ці вислови були частиною лексикону майже кожного українця. Ми використовуємо їх як емоційні вигуки або лайку, але рідко замислюємося, що колись ці слова мали чітко визначене значення. Одні стосувалися небезпечних недуг, інші були пов’язані з народними уявленнями про темні сили. Тож давайте розберемо, що означали ці давні українські прокльони.
- Трясця. Слово “трясця” походить від дієслова “трясти”. Так наші пращури називали сильний жар, лихоманку, що супроводжувалася ознобом та тремтінням. Найчастіше йшлося про такі хвороби, як малярія, під час яких людина буквально “тряслася”.
Тому побажання “трясця б тебе взяла” спочатку виражало не просто роздратування, а бажання тяжко захворіти. У народному фольклорі “трясця” навіть зображувалася як сутність, що насилає хвороби, тому існували спеціальні обереги від неї.
- Грець. Вислів “щоб тебе грець узяв” не має жодного зв’язку з Грецією чи її мешканцями. Згідно з однією з найпоширеніших версій, грець – це народна назва серйозної недуги, яку сьогодні асоціюють із судомами, апоплексією або інсультом. Людина могла раптово впасти, втратити свідомість чи рухливість, тому в народі казали, що її “взяв грець”.
- Пек. Слово “пек” має коріння у стародавньому українському слові пекло. У лайливих висловах воно слугує скороченою формою і означає місце покарання, пов’язане з народними та християнськими уявленнями про загробний світ.
Таким чином, вислови “бодай тебе пек узяв” або “іди до пека” первісно означали побажання потрапити до пекла. Цікаво, що подібні вигуки, утворені від слова “пекло”, існують у багатьох слов’янських мовах.
- Пранці. Одне з найзагадковіших слів в українській лайці – пранці або франца. У давні часи це було народним позначенням сифілісу – однієї з найнебезпечніших інфекційних хвороб свого часу. Назва походить від польського слова franca, що означає “французька хвороба”. У XV–XVI століттях у Європі сифіліс часто називали “французькою недугою”, і через польське посередництво ця назва проникла в українську мову.
Отже, побажання “щоб тебе пранці взяли” колись означало побажання заразитися небезпечною та невиліковною хворобою.
-
Шлак або шляк. Слово “шляк” потрапило до української мови через польське szlag, яке, у свою чергу, походить від німецького Schlag – “удар”. У давній медичній термінології так називали апоплексичний удар, тобто інсульт або раптовий параліч.
Саме звідси походить широко відомий вислів “Шляк би тебе трафив!”. Дієслово трафити (від польського trafić) означає “влучити”, “спіткати”. Отже, буквально цей прокльон означав: “Хай тебе вразить удар (інсульт)!”
З часом буквальне значення багатьох слів було забуто, і сьогодні ці вислови вживаються переважно як емоційні вигуки, без реального побажання хвороби.
Чому саме хвороби стали основою для лайливих висловів?
У минулі епохи люди не розуміли причини багатьох захворювань і часто сприймали їх як наслідок покарання або впливу надприродних сил. Саме тому назви найстрашніших недуг поступово трансформувалися в лайливі вислови.
Згодом їхнє первісне значення зблякло, і сьогодні більшість людей використовують слова “трясця”, “грець”, “пек” чи “пранці” лише як вираження сильних емоцій, не підозрюючи про їхню реальну історію.
Цікавий факт! Українська мова загалом вирізняється великою кількістю евфемістичних лайок. Наші предки часто вдавалися до використання назв хвороб, стихійних лих, міфічних істот або характерної поведінки замість прямої нецензурної лексики. Чи чули ви про такі слова, як: лайдак, мантелепа, вайло, гепа та інші? Саме тому українські лайливі вислови часто мають образний характер, але позбавлені ненормативної лексики.
Трясця, грець, пек і пранці – це не випадкові слова. За кожним із них криється багатовікова історія, народні вірування та пам’ять про часи, коли хвороби та стихії становили найбільші людські страхи. Сьогодні вони переважно втратили своє первинне значення, але залишаються яскравою частиною української мовної та культурної спадщини. Чи використовуєте ви якісь із них?