Сперечатись чи дискутувати: як правильно говорити про розбіжності

Словоблуддя чи дискусія? / Magnific. Ілюстративне фото

Часто виникають мовні неточності через те, що слова, схожі за звучанням у різних мовах, мають відмінні значення. Саме так сталося із дієсловом “спорити”.

Інколи два подібні слова несуть зовсім різне смислове навантаження. Це трапилося з дієсловами “спорити” та “сперечатися”, які доволі часто плутають. Пояснюємо відмінності, посилаючись на ресурс “Горох”.

“Спорити” чи “сперечатися” – як правильно в українській мові?

Багато хто вживає: “Не будемо спорити”, “Вони довго спорили”. Однак, у конвенційній українській літературній мові для таких ситуацій правильно використовувати інше дієслово – сперечатися. У чому ж полягає розбіжність?

Сперечатися – означає обмінюватися протилежними поглядами, відстоювати власну позицію під час розмови чи дебатів, а також виступати конкурентом комусь або чомусь за певними якостями, характеристиками; змагатися.

Прийнято вважати, що це слово походить з польської мови – sprzeczać się “сперечатися”, sprzeczka “суперечка, спір”.

Дізнавайтеся більше новин за менший час Підпишіться на 24 Канал у Telegram Підписатися

Наприклад:

Не ведіть суперечок через дрібниці.
Ми довго дискутували стосовно книжок.
Дослідники ведуть дискусії щодо цієї концепції.

А яке значення має “спорити”? В українських словниках це дієслово несе зовсім інший сенс: проводитися, відбуватися успішно і швидко (про певну діяльність, роботу).

Наприклад:

Праця спориться в спритних руках.
Нехай вам щастить і всі справи йдуть добре.
Робота кипіла, адже всі трудилися злагоджено.

Саме тому вислів “не будемо спорити” вважається недоречним і краще утримуватися від його використання у формальному листуванні.

Плутанина виникла через схожість із російським висловом “спорить” у значенні суперечки: “не спорь”.

Зверніть увагу! В українській мові є чимало подібних запозичень зі схожими звучаннями, як-от прострочений / протермінований чи на протязі /протягом. Вони навіть були зафіксовані у словниках радянських часів. Проте, сучасні мовознавці акцентують на таких помилках і підкреслюють, що українська мова має власні лексичні відповідники.

Якщо ж ідеться про “спор” як ставку, то українська мова пропонує свої питомі варіанти: укласти парі, битися об заклад, піти на заклад.

Отже, запам’ятаймо:

сперечатися – вести діалог з протилежними поглядами;
споритися – добре просуватися, вдаватися;
закластися, битися об заклад – укласти парі.

Звернімося до Етимологічного словника для додаткового пояснення. Слово “сперечатися” походить від праслов’янського “przec” – заперечувати. Воно зберегло своє близьке звучання у багатьох слов’янських мовах. В українській мові також існує подібне – перечити: “не переч мені”.