Дискутувати або сперечатися: як краще висловитись про полеміку

Дискусія чи змагання? / Мagnific. Ілюстративне фото

Численні мовні помилки виникають, коли слова, подібні за звучанням у різних мовах, мають відмінні значення. Саме так трапилося зі словом “спорити”.

Інколи два схожих за написанням слова мають абсолютно різний зміст. Саме така ситуація склалася зі словами “спорити” та “сперечатися”, які часто плутають. Розглянемо різницю, посилаючись на джерело “Горох”.

“Спорити” чи “сперечатися” – як правильно українською?

Багато хто вживає: “Не будемо спорити”, “Вони довго спорили”. Однак у літературній українській мові в подібних випадках правильно використовувати інше дієслово – сперечатися. У чому ж полягає відмінність?

Сперечатися – це обмінюватися протилежними думками, відстоювати власну позицію під час розмови чи дискусії, а також виявляти стійкість перед кимось чи чимось, демонструючи певні якості чи властивості; суперничати.

Вважається, що це слово походить з польської мови: sprzeczać się, що означає “сперечатися”, а sprzeczka – “суперечка, спір”.

Дізнавайтеся більше новин швидше Підпишіться на 24 Канал у Telegram Підписатись

Наприклад:

Не сперечайся через дрібниці.
Ми довго обговорювали книжки, відстоюючи свої погляди.
Науковці ведуть дискусії щодо цієї теорії.

А що ж означає “споритися”? У словниках це дієслово має абсолютно інше значення: здійснюватися успішно, швидко, плідно (про роботу, діяльність).

Наприклад:

Робота спориться в умілих руках.
Бажаємо вам успіхів і щоб усе вдавалося.
Праця була продуктивною, бо всі працювали злагоджено.

Саме тому вислів “не будемо спорити” вважається невдалим і його краще уникати, особливо в офіційному листуванні.

Плутанина могла виникнути через схожість з російським словом “спорить” у значенні суперечки: “не спорь”.

Важливо! В українській мові трапляється чимало таких схожих за звучанням слів під впливом інших мов, наприклад, “прострочений / протермінований” чи “на протязі / протягом”. Деякі з них навіть були зафіксовані у словниках радянських часів. Однак сучасні мовознавці звертають увагу на такі невідповідності та наголошують, що українська мова має власні, правильні відповідники.

Якщо ж йдеться про “спор” у значенні парі, то українська мова пропонує власні відповідники: закластися, битися об заклад, піти на заклад.

Отже, запам’ятаймо:

сперечатися – обмінюватися протилежними думками;
споритися – добре йти, вдаватися;
закластися, битися об заклад – укласти парі.

Звернімося до Етимологічного словника. Слово “сперечатися” походить від праслов’янського “przec”, що означає “заперечувати”. Воно збереглося у дуже подібному звучанні в багатьох слов’янських мовах. В українській також – “перечити”: “не переч мені”.