Як іменувати ручку? / Magnific. Ілюстративне фото
Ми беремо її до рук щодня, пишемо нею списки, записки, заяви й контрольні. Але навіть у назві цього звичного предмета часто припускаємося помилки.
То як правильно: “кулькова” чи “шарикова” ручка і чому виникає помилка, розповідаємо з посиланням на “Горох”.
“Шарикова” – звідки взялася назва?
Здавалося б, що тут складного: ручка як ручка. Але варто придивитися до її назви – і вже виникає мовне питання: чому українською її називають – “шарикова”?
“Дай мені шарикову ручку” – фраза, яку, мабуть, чув кожен. Вона настільки звична, що багато хто навіть не замислюється, чому насправді не “шарикова”?
Відповідь криється не лише в українській мові, а й в історії самого винаходу.
Слово “шарикова” – це форма, утворена від російського “шарик” за допомогою суфікса “-ов-“: “шарик” → “шариковый”. Саме ця помилка поширилася і в інших назвах: “шаріковий підшипник”, “воздушний шарік”, “шаріки за роліки зайшли” та навіть у прізвиську собаки – Шарік.
В українській мові для маленької круглої деталі маємо питомий відповідник – “кулька”. Від нього природно утворюється прикметник “кульковий”: “кулька” → “кульковий”. Тому українською – “кулькова ручка”.
Важливо, що тут ідеться не просто про заміну одного слова іншим. “Шарикова” – це калькований для української мови варіант російської назви, тоді як “кулькова” побудована за українськими словотвірними нормами.
Чому ручка саме “кулькова”?
Назва дуже точно описує принцип роботи ручки. Усередині її пишучого вузла міститься маленька кулька, яка вільно обертається. Коли ми ведемо ручкою по паперу, кулька забирає чорнило з резервуара й переносить його на поверхню.
Саме ця деталь і дала назву ручці в багатьох мовах.
До речі, історія винаходу теж цікава. Ще 1888 року американець Джон Дж. Лауд запатентував пишучий прилад із кулькою на кінці. Він призначався передусім для письма на грубих поверхнях, зокрема на шкірі. Але тоді вона не стала популярною.
А сучасну кулькову ручку пов’язують насамперед з угорським журналістом і винахідником Ласло Біро, який у 1930-х роках працював над конструкцією ручки з густішим чорнилом, подібним до друкарського. У 1938 році Біро отримав патент на свій варіант кулькової ручки. Важливу роль у поширенні винаходу відіграв його брат Дьєрдь Біро, який допомагав працювати над чорнилом. Саме тому в англійській мові слово “biro” стало назвою кулькової ручки в деяких країнах.
Хто винайшов ручку: дивіться відео
Під час Другої світової війни такі ручки зацікавили британських військових, оскільки вони краще працювали на висоті, ніж традиційні чорнильні ручки.
Тож маленька кулька всередині ручки не лише змінила спосіб письма, а й дала назву цілому типу письмового приладдя.
А якщо хтось попросить вас “шарикову”, не поспішайте виправляти. Просто подайте “кулькову” – і нехай правильне слово поширюється від руки до руки. Говорімо українською!