Келих чи фужер – як правильно? / Мagnific. Ілюстративне фото
Чому ми говоримо “келих”, “бокал” і “фужер”, коли часто маємо на увазі майже однаковий посуд? І чи справді один із цих термінів є “правильнішим” за інші?
Як коректно називати цей витончений посуд українською мовою, дізнаємося з посиланням на “Горох”.
“Келих”, “бокал” чи “фужер” – як правильно називати цей посуд українською?
Цей елегантний скляний посуд є невід’ємною частиною сервірування святкового столу, а дехто навіть надає перевагу вживанню води з лимоном саме з нього. Однак, щодо його назви можуть виникнути дискусії – як правильно називати: “келих”, “бокал” чи “фужер”.
“Передай келих”. “Налий у бокал”. “Постав фужери на стіл”. Ми використовуємо ці слова майже автоматично, часто не замислюючись, чи означають вони одне й те саме.
У повсякденному мовленні ці терміни часто вживаються як взаємозамінні, але яке слово є літературним в українській мові?
І що цікавіше – кожне з цих слів має свою унікальну історію походження.
“Келих” – це не нове слово в українській мові. Воно зафіксоване в українських писемних пам’ятках ще з XVI століття. Наприклад, у творі Христофора Філалета “Апокрисис” (1597–1599) вживається форма “келихъ” у значенні “чара, бокал, чаша”.
За етимологічними дослідженнями, українське слово “келих” пов’язане з польським “kielich”, яке походить від давньоверхньонімецьких форм на зразок “kelich”, “kelch”. Глибше, слово сягає латинського “calix”, що означає “чаша, келих”; з цим словом пов’язують і давньогрецьке “κύλιξ” – “кубок, келих”.
Отже, “келих” є запозиченням, але дуже давнім і давно інтегрованим в українську мову.
Сьогодні це слово має широке значення – посудина для пиття, найчастіше скляна, з ніжкою.
Тому цілком природно вжити:
-
“келих вина”;
-
“келих шампанського”;
-
“підняти келих”;
-
“розбити келих”.
Саме цей термін найчастіше використовують блогери або сомельє, коли розповідають про особливості форми посуду чи його призначення для певного напою.
Звідки ж походить слово “бокал”? Історія “бокала” також пов’язана з Європою. Слово має західноєвропейське походження. Етимологічні джерела пов’язують його з французьким “bocal”, італійським “boccale” та латинським “baucalis”. Саме ця назва закріпилася в російській мові, тому помилково вважається, що це росіянізм, який нам нав’язали разом з російською мовою.
В українській мові “бокал” давно використовується як назва посудини для напоїв, особливо вина. Тому твердження, що “бокал” – це неодмінно “неукраїнське” слово, є некоректним. Воно є запозиченням, але саме по собі запозичення не робить слово ненормативним. Українська мова містить чимало давно засвоєних іншомовних слів.
“Фужер” – яка історія цього слова? А ось із “фужером” пов’язана справді цікава мовна деталь. Французьке “fougère” означає “папороть”, але водночас ця назва походить від назви міста Фужер (Fougères) у Франції, де виготовляли скло;
Цікаво! Слово “fougère” використовується не лише для посуду, а й у парфумерії. Існує поняття “фужерні аромати” – це клас парфумів без яскраво вираженого запаху, лише легкий та свіжий, лісовий. А про правильне написання слова – парфУм чи парфЮм, ми писали раніше.
У сучасній українській мові “фужер” – це не просто будь-який посуд для напоїв. Словник української мови визначає його як великий келих на високій ніжці, який зазвичай використовують для ігристих вин та прохолодних напоїв.
Отже, “фужер” – це вже різновид келиха, а не повний синонім до нього: фужер – це келих, але не кожен келих є фужером.
Форми келихів / Magnifik
Якщо дуже спростити:
-
“Келих” – загальна назва певного виду посуду для напоїв.
-
“Бокал” – також назва посудини для напоїв, часто зі скла та на ніжці; слово є запозиченим, але нормативним.
-
“Фужер” – більш конкретний різновид великого келиха на високій ніжці.
Саме тому ці слова не завжди можна механічно замінювати одне одним.
А які ще існують українські назви?
Українська мова має значно ширший спектр назв посуду для напоїв. Залежно від форми, матеріалу та призначення можна сказати:
- “чарка” – невелика посудина для алкогольних напоїв;
- “кубок” – урочиста посудина для пиття, а також нагородний предмет;
- “чаша” – широка посудина для пиття або обрядового використання;
- “пугар” – давня назва кубка, келиха;
- “погар” – назва кубка, келиха; слово є запозиченим з угорської.
- “склянка” – посудина для пиття без ніжки;
- “кухоль” – посудина, зазвичай із ручкою.
Цікаво, що сучасна українська мова може дуже точно розрізняти види такого посуду. Наприклад, у перекладній лексиці для різних типів келихів використовуються назви “сніфтер”, “флюте”, “фужер” тощо – залежно від форми та призначення.
Який келих для якого напою: дивіться відео
То чи існує правильний варіант? Правильними назвами є як “келих”, так і “бокал”, і “фужер”. Питання не стільки в тому, яке слово “правильне”, скільки в тому, що саме ви бажаєте назвати.
Якщо потрібна нейтральна загальна назва – “келих” буде чудовим вибором. Якщо йдеться про конкретний тип посудини – можна використати “бокал” або “фужер”.
А якщо є бажання відкрити для себе давнішу українську лексику, можна згадати “чару”, “кубок”, “пугар” або “погар”.