Як правильно назвати хвіртку / Ілюстративне фото Unsplash
Вживаючи суржик, українці часом послуговуються словами, непритаманними рідній мові. Подекуди це спричиняє непорозуміння, адже такі слова мають зовсім інше значення. І хоча в повсякденні зайти через “калітку” – звична річ, це не скасовує потреби вдосконалювати свої знання української мови та дбати про її чистоту.
У матеріалі 24 Каналу розбиратимемося, як коректно назвати прохід у паркані, і чому “калітка” не є найвідповіднішим словом для цього.
Звідки походить слово “калітка” і що воно означає?
У щоденному мовленні інколи лунає “калітка” чи “калитка” для позначення невеликих дверей у паркані або входу на подвір’я. Однак у такому значенні це слово є запозиченням з російської мовної традиції.
Слід зазначити, що в українській мові слово “калитка” теж існує, але воно має зовсім інше значення. Тому вживати його як назву маленьких дверей у паркані в українському мовленні некоректно.
Так, словники фіксують таке значення слова “калитка”:
Якщо оперативні новини для вас важливі Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати
- мішечок для грошей; гаманець;
- торбинка для тютюну, яку стягують шнурком; кисет.
Як правильно іменувати вхід на подвір’я?
Коли йдеться про невеликі вхідні дверцята в паркані чи воротах, слід говорити й писати “хвіртка”. Про це, зокрема, розповідав мовознавець Олександр Авраменко. Іменувати такі дверцята іншими, схожими за звучанням словами, неправильно, адже вони можуть мати зовсім інше значення.
Приклад вживання слова “хвіртка” знаходимо в славетному творі Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні”. “Чіпка ввійшов у двір. Галя зачинила хвіртку, засунула й повела в свою хатину”.
До речі, конструкція самої хвіртки зазвичай проста, має засуви, клямки чи гачки замість складних замків. Інколи кажуть “ворітця”, а також “дверцята”.
Які слова варто засвоїти, говорячи про подвір’я?
Подекуди доріжки біля будинків чи навіть просто на шляхах засипані дрібним камінням. В українській мові будівельний матеріал, який у російській мові називають “щебьонка”, коректно іменувати “щебінь”.
Це слово має праслов’янське походження та використовується для позначення подрібненого каменю. Щебінь широко застосовують у будівництві, зокрема під час облаштування доріг, фундаментів та інших споруд.
Варто також згадати про чарівні оксамитові квіти, що ростуть на подвір’ях. Дехто може помилково називати їх “бархатці”, проте українською їхня назва є значно милозвучнішою.