Як правильно сказати “калітка” / Ілюстративне фото Unsplash
Говорячи суржиком, українці деколи вживають слова, чужі для рідної мови. Це іноді призводить до непорозумінь, адже вони можуть мати зовсім інше значення. Хоча у повсякденні увійти через “калітку” є звичною справою, це не скасовує потреби вдосконалювати свої знання української мови та дбати про її чистоту.
У матеріалі 24 Каналу ми розбиратимемося, як коректно назвати прохід у паркані, і чому слово “калітка” не є найвідповіднішим для цього.
Звідки походить слово “калітка” і яке його значення?
У буденній розмові іноді можна почути “калітка” чи “калитка” для позначення невеличких дверей у паркані або входу на подвір’я. Однак у такому значенні це слово є запозиченням з російської мовної традиції.
Варто зазначити, що в українській мові слово “калитка” теж існує, але воно означає дещо інше. Тому вживати його як назву маленьких дверей у паркані в українському мовленні є некоректним.
Словники фіксують таке значення слова “калитка”:
Якщо оперативні новини для вас важливі Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати
- мішечок для грошей; гаманець;
- торбинка для тютюну, яку можна затягнути шнурком; кисет.
Як правильно називати вхід на подвір’я?
Коли йдеться про невеликі вхідні дверцята в паркані чи воротах, слід говорити та писати “хвіртка”. Про це, зокрема, говорив мовознавець Олександр Авраменко. Називати такі дверцята іншими схожими за звучанням словами є помилковим, адже вони можуть мати зовсім інше значення.
Приклад уживання слова “хвіртка” можна знайти у відомому творі Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні”. “Чіпка ввійшов у двір. Галя зачинила хвіртку, защепнула й повела в свою хатину”.
До речі, сама конструкція хвіртки зазвичай є простою, вона має засуви, клямки чи гачки замість складних замків. Іноді також вживають слова “ворітця” чи “дверцята”.
Які слова варто запам’ятати, говорячи про подвір’я?
Часом доріжки біля будинків чи навіть просто на дорогах засипані дрібним камінням. Українською мовою будівельний матеріал, який у російській називають “щебьонка”, правильно називати “щебінь”.
Це слово має праслов’янське походження і використовується для позначення подрібненого каменю. Щебінь активно застосовують у будівництві, зокрема під час облаштування доріг, фундаментів та інших споруд.
Варто також нагадати про гарні оксамитові квіти, що ростуть на подвір’ях. Дехто може помилково називати їх “бархатці”, проте українською їхня назва звучить значно милозвучніше.