Чи “побіда” то українською? / Мagnific. Ілюстративне фото
Не всяке незвичне слово є хибним. Частина з них просто давно вийшли з активного вжитку, але залишилися у словниках, народній мові та класичній літературі.
Чи є слово “побіда” недоліком, розповідаємо із посиланням на роз’яснення мовознавиці та репетиторки Оксани Миколаївни.
Чи існує слово “побіда”?
Є слова, які викликають подив з першого погляду. Побачивши в книзі “побіда”, хтось вважатиме це друкарською помилкою, а хтось – русизмом чи калькою. Насправді історія цього слова значно цікавіша.
Так, слово “побіда” присутнє в українській мові. Воно зафіксоване в академічних словниках з примітками: застаріле, архаїзм, діалектне чи поетичне і означає здобуття перемоги.
Отже, це не помилка і не випадково вигадане слово, а давня українська лексема, яка на сьогодні майже не використовується.
Слово “побіда” походить від праслов’янського *poběda, тобто буквально “по здоланні біди”, час після лиха. Колись і в українській мові це слово було звичним, однак із плином часу його поступово витіснила “перемога”.
У багатьох слов’янських мовах і досі основною назвою перемоги залишається саме це слово – pobeda або його відповідники. Українська ж мова обрала інший шлях і закріпила в літературній нормі слово “перемога”, яке нині є одним із найпоширеніших.
Воно походить від дієслова перемогти – з коренем “могти”, тобто “здолати”, “подолати супротивника”.
Саме тому сьогодні правильно казати – здобути перемогу чи святкувати перемогу.
Чому “побіда” трапляється в літературі?
Українські письменники XIX – початку XX століття нерідко вживали слово “побіда”, коли передавали живу народну мову, діалекти або відтворювали мовлення персонажів чи прагнули відтворити мову давньої епохи.
- Спогадайте князя Костянтина, Що пам’ять по собі святу зоставив, Що побивав татар і москвитина, Міцну границю від Москви поставив І тридцять три бої побідами прославив. (Пантелеймон Куліш).
- Батьки і браття! Нинішня наша побіда — велике діло для нас. Чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько? Ні. Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю. Уважайте добре на се! Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас”. (Іван Франко “Захар Беркут”) Ця фраза звучить і наприкінці екранізації історичної повісті.
Чи “побіда” є в українській мові: дивіться відео
Його можна знайти в етнографічних записах, фольклорі, старих словниках і художніх творах. Для свого часу це було природне слово, хоча згодом воно стало архаїзмом.
Цікаво! Сучасні мовознавці та популяризатори мови прагнуть повернути до мовлення слова, які уже вважають архаїзмами. Та навіть на НМТ серед є завданнь є пояснення значення рідковживаних слів, до прикладу ви знаєте, що таке “рахманний” чи “крислатий”?
“Побіда” – не русизм і не мовна помилка, а давнє українське слово. Тож, читаючи твори українських класиків, не дивуйтеся слову “побіда” – воно нагадує про багату історію нашої мови.