Основні тези
- В українській мові птаха, відомого завдяки своєму звучанню “ку-ку”, називають “зозуля”, а не “кукушка”, що є калькою з російської.
- У вітчизняному фольклорі зозуля уособлює час, призначення, відчуженість, а також часто трапляється в народних співанках та приказках.
Ця пташка – не “кукушка” / Freepik. Ілюстративне фото
Дивовижно, як у різноманітних мовах виникають найменування різних звірів і птахів. Часом такий вибір назви здається доволі химерним.
Як українською величається знана птаха “кукушка”, розповідаємо з посиланням на “Горох”.
Чому українською цей птах – не “кукушка”?
В українській мові пташку, що славиться своїм гучним “ку-ку”, ми кличемо не кукушка, що здавалося б логічним з огляду на її спів, а – зозуля. Слово кукушка, яке нерідко можна почути в бесідах чи повсякденні, фактично є запозиченням з російської мови, що проникло в українську говірку через тривале мовне перемішування.
Примітно, що чимало слов’яномовних і не тільки мов мають найменування – кукушка (kukułka, kukačka, cuckoo, coucou, Kuckuck), і очевидно, що воно бере початок від голосу, а точніше, щебету птаха, а деякі – подібні до “зозуля” (зязю́ля, žežhulica).
Українська література, як белетристична, так і наукова, а ще словники подають назву птаха – зозуля. Таке найменування можна побачити і в народній творчості – піснях, оповідках, переказах, примовках, прислів’ях, де птах наділений особливим символізмом.
А от коріння слова остаточно не з’ясоване. Назва, що походить від звуконаслідування, не цілком підходить, бо звук “зо-зу” не дуже подібний до “ку-ку”.
Скоріше за все, птаха так називають через колір пір’я – строкатий черевце. В українській мові є слово – “зозулястий”, тобто рябий, різнобарвний, з плямами.
Навіть існує рослина з найменуванням – зозулинець, яка теж має характерне строкате забарвлення. Хоча, за іншою гіпотезою, названа так, тому що квітне, коли кує зозуля.
І звісно, маємо декілька синонімів:
- зозулиця,
- зазуленька,
- зигзиця.
Для цих птахів існують назви для самця – зозуль, самиці – зозулиця та дитинчати – зозулець.
Слово “зигзиця” ви точно бачили у поемі Тараса Шевченка “Плач Ярославни” і тепер знаєте, що воно означає:
“Співає, плаче Ярославна,
Як та зозуленька кує,
Словами жалю додає.
“Полечу, – каже, – зигзицею,
Тією чайкою-вдовицею
Та понад Доном полечу…”
Ще, часто до птахи звертаються ласкаво – “Зозулька / зозулечка кує”. Але в українській мові “зозулькою” ще кличуть комаху – сонечко чи Божу корівку.
Цікаво! Українське прізвище Зозуля, походить від назви птаха. Його могли давати дитині, що народилася без батька, сироті (як зозуленя, яке ростуть інші птахи-батьки). Або ж за виразний голос людини, схожий на пташиний, поведінку чи інші особливості, асоційовані з цим птахом.
У народних співанках і приказках зозуля символізує час, долю та відчуженість: “Зозуля кує – літа рахує”. Зозуля стала символом самотності й відмови від материнства: матерів, котрі кидають дітей, у народі величають “зозулями”. У фольклорі Поділля зозуля часто постає як образ жінки, яка втратила коханого, і перетворилася на пташку, що “кує” від туги.
Згадайте, як кує зозуля: дивіться відео
Зозуля трапляється у багатьох приказках і прикметах, що провіщають весну та осінь. А ще маємо безліч художніх творів, казок, байок та пісень, де згадується зозуля.
Вживання “кукушка” спотворює мовну самобутність і віддаляє нас від власної культурної символіки, а у ній птаха називається – зозуля.