Основні тези
- Термін “злидні” має соціальну значущість, а також міфологічну, де він представляє уособлені створіння, які викликають нужду.
- В українському фольклорі злидні змальовуються як маленькі істоти, котрі поселяються в будинку, спричиняючи бідність і нещастя.
Що таке – “злидні”? / Колаж 24 Каналу: фото drobotdean, ілюстрація Валерій Славук
Важливо знати деякі слова не тільки через їх сучасне значення, а й тому, що вони представляють цілий всесвіт народних уявлень. Розуміючи істинний сенс слова, ми глибше відчуваємо мову та культуру.
Що означає цей вираз та ким є “злидні”, розповідаємо, посилаючись на “Горох”.
Що українці мають на увазі, вживаючи слово “злидні”?
Дехто чув цей вислів і знає його значення, а дехто, можливо, зустрічав його в тексті, але не знає, що означає слово “злидні”. Його часто використовують як відповідник бідності чи нужди. Але за ним ховається не лише суспільне значення, а й цілий шар народних вірувань і міфів.
Словники, зокрема СУМ-20, пояснюють: “злидні” – велика скрута, бідність, нестатки.
Етимологи доводять, що “злидні” походять від основи злий (“поганий, нехороший”) + суфікс -дн(і), що формує збірні найменування. Тобто, по суті – “погані речі, недобрі сили”.
Злиднів побоювалися сильніше, ніж просто бідності, тому що з бідності можна вийти завдяки праці та зусиллям, а від уособлених злиднів майже нереально позбутися.
А ось “злиднем” чи “злидарем” називали не тільки бідну людину, а й особу з аморальною поведінкою – злочинців чи п’яниць.
Проте в фольклорі “злидні” – це не просто стан людини, а уособлені створіння, котрі “поселяються” в будинку й висмоктують достаток. У народних оповідках злидні уявлялися як крихітні істоти, які мешкають у домі й “з’їдають” усе добро.
Хто ж такі “злидні”: дивіться відео
В українському фольклорі існує безліч казок, переказів та історій про злидні, а також багато прислів’їв та приказок.
Ці вирази можна знайти у Фразеологічному словнику української мови та збірках народних прислів’їв, зокрема у працях Івана Франка та Михайла Номиса.
- “Злидні не дрімають – тільки й чекають, аби в хату пролізти.” → про те, що бідність з’являється раптово, якщо не піклуватися про господарство.
- “Злидні, як воші: якщо заведуться – важко вивести.” → яскраве порівняння, що демонструє, як важко позбутися злигоднів.
- “Злидні з хати не підуть, поки не проженеш роботою.” → нагадування про те, що лише праця та розум здатні подолати нужду.
- “Злидні не дивляться, чи празник – їм аби в хату.” → про те, що бідність не обирає часу та не має співчуття.
- “Злидні – не гості: зайдуть і залишаться.” → підкреслює, що нужда затримується надовго, якщо її не перемогти.
- “До заможного йдуть гроші, а до бідного – злидні.” → про те, що бідній людині важко розбагатіти.
- “Просилися злидні на три дні, та чорт їх довіку викишкає” чи Просилися злидні на три дні, а вигнати – годі”.→ про те, що від бідності складно звільнитися.
- “Злидні – це коли й у печі не топиться.” → про те, що при злиднях нема з чого готувати.
І чи не найгіршим прокляттям або лайкою був вираз “Щоб тебе злидні побили / замучили / зачепили!”, як “побажання” втратити все.
Українці навіть створили цікавий мультфільм про злидні, в якому розповідається, що, як і до чого про цих духів.
“Злидні”: перегляньте відео
Як змальовує злидні “міфологія”?
У свідомості людей бідність, надзвичайна нужда, з якої важко вийти – і як результат, хвороби та голод, набули – уособленого уявлення про істот-духів. Їхній опис відрізняється у казках та міфах: дідусі в лахмітті, стара жінка в лахмітті без язика очей і вух, маленькі зморщені істоти (без певного віку та чіткої зовнішності) з нестримним характером та здатністю змінювати долю людини, в якої вони оселилися. Злидні навмисно шкодили власнику оселі – спричиняли пожежу, хвороби худоби, втрату грошей тощо. Навіть якщо людині було призначено бути заможною – злидні могли зробити з неї бідняка – злидаря. Злидні забирали не лише гроші, але й спокій, сон і поступово виснажували людину.
Згідно з однією з версій, злидні це слуги іншої богині – Лихо, і мешкають вони в покинутих будівлях, зокрема старих млинах чи коморах, тому їх уникали і в жодному разі не ночували, навіть за поганої погоди, щоб не підхопити злидні.
У деяких легендах злидні сидять у мішку й чекають, доки їх випустять – тоді вони починають шкодити власнику. Говорили: якщо впустити їх у дім, вони довго не йдуть, доки не “передаси” комусь іншому.
Описували, що злидні поселяються в темних кутках будинку чи під піччю, у запічку, тому господині так старанно прибирали оселю, не залишаючи сміття в кутках – вимітали злидні.
Дещо про “злидні”: перегляньте відео
В українців було особливе ставлення до бідних та жебраків, їх ніби й жаліли, але тісно спілкуватися боялися, щоб не “заразитися”, не взяти на себе їхні злидні.
А щоб позбутися злиднів, треба було їх подарувати чи передати – заманити у діжку та її виставити на дорогу. І той, хто відкриє її, той забере злидні на себе.
Отже, слово “злидні” – це не тільки про матеріальну бідність. Воно зберігає старовинне уявлення про невидимих істот, що приносять нестатки й горе. Важливо знати походження таких слів, оскільки вони відкривають нам двері до світу народної міфології та показують, як мова об’єднує реальність із фантазією.
Що означає слово “набуток”?
Сьогодні слово “злидні” можна вважати застарілим, яке не часто можна почути. А ще один архаїзм, який відродила співачка FIЇNKA (Ірина Вихованець) – набуток.
Його дедалі частіше можна почути в медійному просторі, і завдяки тому, що воно з’явилося у пісні “Культура”.
А слово “набуток” означає – те, що здобувають працею, або майно, отримане законним шляхом.