Тюль — якого роду слово? / Magnific. Ілюстративне фото
Чому слово “тюль” викликає стільки дискусій? Більшість інтуїтивно відносить його до жіночого роду, адже поруч є “штора”, “фіранка”, “гардина”. Однак, мовна норма вказує на інше.
Деякі слова зберігають пам’ять про місця свого походження. “Тюль” – саме таке. Воно запозичене до української мови з Франції й досі нагадує про місто, яке здобуло славу на весь світ завдяки своїм тканинам, розповідаємо з посиланням на Віктора Дяченка.
Якого роду слово “тюль”?
Це слово знайоме кожному дому, навіть якщо такого предмета немає у вашому помешканні – тюль. Але йому, несвідомо, змінюють граматичну стать. В українській літературній мові тюль – іменник чоловічого роду. Чому багато хто вживає вислів “біла тюль”?
Найчастіше це пояснюється мовною аналогією. Поруч існують слова: штора, фіранка, завіса, гардина. Усі вони належать до жіночого роду. Через це люди несвідомо поширюють цей рід і на слово тюль. Однак, граматичний рід визначається не значенням слова, а мовною нормою.
Тому правильно вживати:
-
білий тюль;
-
новий тюль;
-
прозорий тюль;
-
придбати тюль.
Чоловічий рід цього слова зафіксований в академічних словниках та чинному “Українському правописі”, оскільки саме так слово історично увійшло до нашої мови.
Якого роду “тюль”: перегляньте відео
Згідно зі словниками української мови, тюль – це тонка прозора сітчаста тканина, що використовується для пошиття фіранок, декоративного оздоблення одягу, весільних суконь, вуалей та інших виробів. Згодом словом “тюль” почали називати й саму фіранку, виготовлену з цієї тканини.
Відкрийте для своєї дитини можливості “Оптіми”! 18 серпня перша й найбільша дистанційна школа України запрошує на безкоштовний вебінар. Серед тем: формат навчання, освітня платформа, супровід учнів та переваги дистанційної школи. Початок о 19:00. Зареєструватися для безкоштовної участі у вебінарі можна за посиланням.
Звідки походить слово “тюль”?
Слово тюль походить від французького tulle. Його назва пов’язана з французьким містом Тюль (Tulle), де ще в XVI столітті почали виготовляти легку сітчасту тканину. Саме звідти вона розповсюдилася Європою, а разом із тканиною поширилася й її назва.
Так само, як колись слово “батист” походило від прізвища ткача, а “денім” – від французького de Nîmes (“із Німа”), тюль отримав назву на честь міста.
Французька мова подарувала українській сотні слів, якими ми користуємося щодня. Наприклад: гардероб, жалюзі, парфуми, бульйон, журнал, балет, етикет
Більшість із них увійшли до української мови через європейські культурні зв’язки XVIII–XIX століть і настільки прижилися, що сьогодні ми вже не сприймаємо їх як іншомовні.
Цікавий факт! Назви міст нерідко ставали назвами предметів. Наприклад: тюль – від міста Tulle; денім – від французького de Nîmes (“із Німа”); шампанське – від провінції Шампань; одеколон – вода з Кельна (eau de Cologne). Такі слова називають топонімічними запозиченнями.
Попри поширену помилку, в українській мові тюль – це іменник чоловічого роду. А сама історія цього слова ще раз доводить, що за звичними речами нерідко ховається цікава мовна та культурна спадщина.