Тяпка, мотика чи сапа – як українською називати цей інструмент

Як іменувати інструмент? / Мagnific. Ілюстративне фото

Тим, хто працює на городі чи у саду, напевно, добре знайоме це пристосування. Та навіть його називають у різних куточках країни по-різному, і як не прикро, – на російський зразок теж.

Яка літературна назва у цього пристрою – “сапа”, “тяпка” чи “мотика”, розповідаємо з посиланням на “Горох”.

Як іменувати інструмент для просапування грядок?

Щойно починається городній сезон, одразу постає мовне питання – як правильно називати ручні знаряддя українською. Зокрема, чимало назв у пристрою, яким ми обробляємо грядки – “сапа”, “тяпка” чи “мотика”. Чи є котресь із них росіянізмом?

Зазирнувши до словників знайдемо два слова: сапа та мотика. Але вони різняться за тлумаченням:

Не покладайтесь на випадок у стрічці Додайте 24 Канал до вибраних у Google Додати

• Сапа – ручне сільськогосподарське знаряддя для розпушування ґрунту й знищення бур’яну, яке являє собою металеву лопатку, насаджену перпендикулярно на дерев’яний держак. Сапа прийшла до нас через польську (sapa). Від нього походить і знайоме всім дієслово сапати.

• Мотика теж є у словниках і так називають найдавніше ручне знаряддя для оброблення ґрунту під посів у формі палиці, звичайно з кам’яним або металевим лезом. Можна вважати, що це уже історичний термін. Слово дуже давнє, споріднене з дієсловом “мотижити” – обробляти землю мотикою. Хоча сьогодні так називають і сапу.

До речі, цікаво, що навіть працюючи мотикою, ми сапаємо грядки. Ось така мовна несподіванка: назва дії походить від одного слова, а назва знаряддя може бути зовсім іншою.

Зверніть увагу! Що в українській є “мотика”, але немає – “мотиги”, це уже росіянізм.

А щодо “тяпки”, то це слово теж уживається, переважно на Сході України. Однак, воно прийшло з російської: “тяпка” від тяпать – рубати, бити (оттяпать – теж звідти). У багатьох регіонах воно поширене в побутовому мовленні і ви розумієте чому, однак у літературній українській мові його нема.

Тож якщо прагнете говорити по-українськи природно й літературно, сміливо беріть до рук мотику або сапу, можна ще сказати – сапка, сапачка, копаниця.

Цікаво! Що військовий термін “сапа” знають у іншому значенні – окоп, траншея, хід сполучення, які риють у напрямі до позицій противника для поступового й непомітного наближення до нього.

І попри неймовірний технічний прогрес – штучний інтелект, комп’ютеризацію, роботизацію та інші винаходи, це знаряддя використовують протягом кількох тисячоліть. Та навіть зараз сапу “вдосконалюють” – роблять легшою, вправнішою, наприклад з полотна стрічкової пилки.

А щоб ви не використовували росіянізми у назвах овочів, які будете просапувати на городі, ми раніше писали як називати українською “свеклу”, “морковь”, “укроп”, “тыкву” та іншу городину, у назвах якої припускаються помилки.

А як у вашій родині кажуть: сапа, мотика чи все-таки “тяпка”?