Аеропорт Бориспіль
12 собак
ПОШУК ВИБУХІВКИ, ЗБРОЇ, НАРКОТИКІВ
ПОРОДИ:
німецька вівчарка, бельгійська вівчарка, фокстер’єр, лабрадор, спаніель
Оскар
німецька вівчарка, 5 років
Державна прикордонна служба аеропорту Бориспіль. Служить разом з прапорщиком Миколою Мотичко.
Під час розмови чемно сидить поруч з кінологом, зосереджений, на інших собак не реагує; коли дозволяють — грається червоним м’ячиком.
У нього день народження 5 червня, він в мене з 6 місяців. Я хотів стати кінологом і шукав собі собаку. Ми разом пішли на службу.
Оскар навчений на пошук вибухових речовин, боєприпасів, зброї. Щодня, перед тим, як заступати на службу, ми гасимо з ним сторонні запахи. Це може бути якась їжа, наприклад, ковбаса, курка, щось, що він дуже любить. Він пронюхує, перестає на них реагувати і тоді приступає до виконання своїх обов’язків.
До пошуку я заохочую його м’ячиком. Це для Оскара гра — він шукає м’ячик, а знаходить вибухівку чи зброю. Коли він знаходить підозрілий багаж, він подає умовні знаки — сідає або лягає. Собакам, що шукають вибухівку, заборонено гавкати чи шкрябати предмети — це може нашкодити і йому, і людям навколо. Ми не знаємо, що всередині і на що воно може спрацювати.
В аеропорту спокійно, поки випадків виявлення не було. Іноді ми самі ховаємо зброю і мотивуємо собак шукати, щоб вони не втрачали навички.
Коли ми оглядаємо певну кількість багажу, він відпочиває 20-30 хвилин, п’є воду, гуляє, грається. Тут у нього нього є своя будка.
Оскар вредний, але не злий. Якось я залишив його в кабінеті. Він скинув всі папери на підлогу, дістав з шафи куртку, все поперевертав. Я заходжу, а він лежить собі на дивані і робить вигляд, що нічого не сталося. Але він тоді ще маленький був, багато чого не розумів. Тепер він дорослий, нічого такого не робить.
Коли я йду у відпустку, за ним доглядає мій товариш, також кінолог. Я був у відрядженні три місяці, коли повернувся і зайшов у вольєр, то він там і гарчав на мене, і скавчав, і стрибав, і злився, що я його покинув.
Оскар любить кісточки та м’ячик. Любить, коли його за вухом гладять. Колись ще любив їсти снікерси. Коли я навчався, я купував один снікерс собі, один йому.
Ми будемо служити разом до 8-9 років, а далі побачимо. Залежно, який в нього буде нюх, зір. Потім він поїде до моєї мами у Закарпатську область, а я служитиму з іншим собакою.
Норд
фокстер’єр, 2,5 роки
Державна прикордонна служба аеропорту Бориспіль. Служить разом з інструктором Павлом Грабовським.
Постійно кудись рветься, привітний до людей. Іноді гавкає. Підскакує на 1,5 метри вгору, щоб дістати улюблений помаранчевий (дуже погризений) м’ячик.
Народився 23 січня. Я отримав його вже з таким іменем. Довго думав, щоб змінити, але зупинився на цьому. У нього так в документах записано.
Служимо разом 2 роки. Це моя друга собака на службі. Після німця я відразу хотів цю породу. Вівчарці тут складно: потрібно стрибати, бігати, а вони ж габаритні, швидко втомлюються. А це мисливська порода, дуже рухлива, він може йти на стрічку, стрибати. Йому така робота в задоволення.
Норд навчений на пошук наркотичних речовин. Головна навичка в цій роботі — бажання здобувати апортувальний предмет (помаранчевий погризений м’ячик, — ред.). Ми працюємо переважно у багажному відділенні. Кожного дня Норд буває на борту літака. Зазвичай, він обнюхує рейси з країн, що знаходяться у зоні ризику. Скажімо, Амстердам чи Стамбул.
Коли в мене відпустка, у нього також відпустка. Вдома його не треную. Граємося та гуляємо, влітку на річку ходимо. Він дуже любить плавати.
Норд холерик. З іншими собаками не дружить. Це мисливська порода, у нього зі всіма тваринами конфлікт.
Київський метрополітен
69 собак
Пошук вибухівки, зброї, наркотиків, патрулювання.
ПОРОДИ:
лабрадор, німецька вівчарка
Фібі
5 років, лабрадор
Кінологічний центр Головного управління Національної поліції. Служить разом зі старшим сержантом поліції Дмитром Рябіхіним.
Під час розмови постійно виляє хвостом та чхає, треться об ноги та просить щоб її почухали. Облизує лице пасажирці на станції «Майдан Незалежності».
Лабрадори дуже м’які, добрі до людей.
Перші рази в метро вона була розсіяна, відволікалася на сторонні звуки, людей, боялася ескалатора. Це був новий досвід і трохи стрес для неї. Потрібно було її заспокоювати, гладити, щоб трохи розгрузити нервову систему. Спочатку вона боялася ескалатора. Зараз я її заводжу на ескалатор і допомагаю зійти з нього, тому вона вже нормально його сприймає.
Фібі навчена на тротил-пластид, вибухові речовини. У нас є замінники, під час навчання ми їх закладаємо у сумки, ящики, авто і відпрацьовуємо ці запахи. Коли вона знаходить їх, я заохочую її — даю погризти м’ячик або пригощаю чимось смачним. Потім у неї є стимул знайти цей запах, щоб отримати винагороду.
Знаходили з нею вибухівку та зброю. Одного разу на вокзалі ми зупинили людей, які їхали з зони АТО, для перевірки документів, і застосували собаку. Вони обнюхувала їх та подала умовний знак — сіла.
Після години перебування в метро ми підіймаємося на вулицю. Гуляємо, я кидаю їй паличку чи м’яч. Вона любить, щоби я з нею поборовся, любить, коли її гладять.
У неї збалансоване харчування — м’ясо і каша. Якщо я займаюся з нею і вона досконало виконує команди, я їй даю смаколики. Це може бути варене м’ясо, подрібнена сосиска, сухий корм.
Рем
8 років, німецька вівчарка
Кінологічний центр Головного управління Національної поліції. Служить разом з молодшим сержантом поліції Юрієм Єрченко.
Уважно слідкує за людьми. Коли підходить хтось підозрілий — не зводить з людини очей, поки кінолог не дасть зрозуміти, що все гаразд.
Я іноді називаю Рема — Макс. Але це дозволено тільки мені. Я знаю всі деталі та тріщинки про нього, ми служимо разом вже 7 років. Службовий вік собаки на вибухівці — 8 років, а далі будемо дивитися по обставинах.
У нас однаковий графік. Я на службі — він на службі, я вихідний — він вихідний. На ніч Рем залишається у кінологічному центрі, у нього своя кімната відпочинку. Буває, я доходжу до роботи, а там бетонна стіна, паркан. Стою з колегами, говорю, а він вже скавчить, бо чує, що я прийшов. Я перевдягаюся у службовий одяг і ми йдемо гуляти.
Він любить плавати, займатися на майданчику, любить фізичну підготовку, ми долаємо смугу перешкод — сходи, ями, бар’єри.
Службова їжа собаки — це м’ясо та каша. Коли проводяться заняття — даємо сухий корм. Іноді у вигляді заохочення можу дати Рему щось смачне — ковбасу, печиво, наприклад.
Характер у нього рішучий. Навіть якщо чогось боїться — не відступає. Спочатку він ескалатора боявся, але ступав слідом за мною, бо довіряв.
У метро ми шукаємо вибухівку, оглядаємо територію, касовий зал, сумки. Я даю йому команду пошуку. Якщо Рем сідає або лягає — це значить, що в радіусі 3 метрів щось є. Проводиться поверхневий огляд і в разі виявлення підозрілих предметів до роботи приступає вибухотехнічна служба.
Коли ми провели обшук — Рему треба відпочити 5-10 хвилин. Його улюблене заохочення — апорт — м’ячик або пластмасова пляшка. Також ми в середньому раз на годину виходимо назовні, гуляємо, щоб нюх Рема трохи перепочив.
У метро люди часто просять погладити Рема. Якщо я бачу, що він зрозумів, що людина до нього з хорошими намірами підходить — дозволяю погладити.
