Основні положення
- У XX сторіччі радянський режим систематично трансформував українську мову, замінюючи автентичні слова російськими запозиченнями.
- Після відновлення української самостійності чимало раніше не дозволених українських висловів знову входять до активного використання.
Ці слова змусили забути / Колаж 24 Каналу
Дедалі частіше ми помічаємо, що до словесного вжитку повертаються терміни, про які змусили забути “радянці”. І таких слів набагато більше, ніж здається.
Перелік заборонених та витіснених висловів надає репетиторка з української мови Ірина Ваврик.
Які терміни забороняла радянська влада?
У XX сторіччі мовна тактика радянського режиму систематично змінювала українську мову. Після нетривалого періоду українізації у 1920-х роках розпочався протилежний процес – наближення української до російської. Особливо це стало відчутно після правописної реформи 1933 року, коли було виключено або витіснено велику кількість оригінальних українських слів та форм.
Мовознавці називають це явище русифікаційною стандартизацією: замість традиційних українських слів у словники та офіційні документи вводили форми, більш наближені до російської мови у всіх галузях – науці, побуті, листуванні та інших. Завданням таких змін було зменшити розбіжності між українською та російською мовами. Чим більш схожими ставали мови, тим простіше було пропагувати ідею “єдиного радянського народу” та поступово прибирати українську з публічного простору.
Ось декілька типових прикладів таких замін, коли самобутні слова замінили російськими відповідниками:
Аркуш – лист
Безнастанний – безперервний
Жмуток – пучок
Либонь – ймовірно, можливо.
Обрус – скатертина.
Слова, які замінили: дивіться відео
У багатьох випадках оригінальні слова не були офіційно “заборонені”, але їх перестали публікувати у словниках і навчальних посібниках, тому вони поступово зникли з використання. Такі корективи створювали враження, ніби українська мова – всього лише різновид російської з дещо іншою вимовою. Деякі з цих слів збереглися в розмовній мові, але тривалий час не вважалися “нормативними”.
Інколи заміна торкалася не всього слова, а лише конкретної літери, як у словах грецького походження, літера “т” на “ф”, чи “в” на “у”, та “я” на “а”:
-
міт → міф
-
катедра → кафедра
-
авдієнція → аудієнція
-
павза → пауза
-
ієрархія → гієрархія
-
фіяско → фіаско.
Як змінювали літери: дивіться відео
Автентичне використання повернулося лише з “Українським правописом” 2019 року. У Правописі дозволено подвійну норму написання слів іншомовного походження з грецької θ (тета) – тобто можливе і “т”, і “ф”. Саме тому допустимі обидві форми: міф і міт, а ще – ефір та етер, Афіни та Атени.
Після відновлення суверенітету України багато самобутніх слів, які “радянці” не дозволяли, повертаються до широкого застосування, Частина з них знову виникає у засобах масової інформації, наукових працях та навіть у повсякденній мові. Також їх активно популяризують лінгвісти, філологи, блогери, репетитори з мови, оскільки такі завдання можна побачити на НМТ.
Мова невпинно змінюється, проте історія показує: політичний устрій може впливати на мовні стандарти не менше, ніж природний розвиток суспільства.