Основні тези
- В українській мові обидва слова “булавка” та “шпилька” знаходяться у вжитку, однак “шпилька” є більш вживаним та загальноприйнятим.
- Слово “шпилька” використовується в різноманітних значеннях, наприклад, як інструмент для шиття, як прикраса, або як складова частина сталих виразів.

Булавка чи шпилька – як називати? / Колаж 24 Каналу
У звичайній розмові ми нерідко використовуємо “шпилька” або “булавка”, маючи на увазі той самий об’єкт. Але чи можливо вважати ці слова рівнозначними в українській мові?
Про те, як в українській мові іменується цей предмет – “булавка” чи “шпилька”, ділимося з посиланням на “Словопедія”.
Як вірно сказати українською – булавка чи шпилька?
У щоденному житті ми часто застосовуємо невеличку голку з головкою на кінці, щоб з’єднати тканину або прикріпити оздобу. Дехто її називає “булавка”, інші – “шпилька”. То як же правильно?
Якщо звернемося до словників, то побачимо обидва слова:
- Словник української мови (СУМ): булавка – голка з голівкою на тупому кінці; те саме, що шпилька.
- Великий тлумачний словник сучасної української мови: булавка – нечасто вживане слово, головний відповідник – шпилька.
Обидва слова мають цікаву історію походження:
- Булавка бере свій початок від слова “булава” – держак з потовщеним закінченням, як зброя та символ влади. За подібністю маленька голка з “голівкою” теж отримала найменування булавка.
- Шпилька має німецьке походження (Spille – голка, шпиль) або нідерландське, і в українській мові утвердилася як основна назва цього об’єкта.
Хоча обидва варіанти задокументовані в словниках, однак “шпилька” вважається більш розповсюдженою і нормативною. Оскільки в нас є дієслова – “пришпилити” або “зашпилити”, тобто прикріпити до чогось.
А ще каблуки на жіночому взутті також називають “шпильки”, не булавки, а саме – шпильки. Тому це слово багатозначне та більш характерне для української мови.
Саме “шпилька” використовується і у відомих фразеологізмах: “кинути шпильку”, “обмінятися шпильками”, у значенні сказати щось гостре та колке, щоб зачепити емоційно. Як російське “сказать колкость”. Однак, і в російській мові в такому випадку також можна зустріти “шпилька”.
Цікаво! “Шпилькою” ще називають листок хвойної рослини нарівні з “голкою” або “хвоїнкою”.
Які існують шпильки?
Шпильки – це і інструмент кравчині та швачки, інші шпильки – прилад перукаря чи ентомолога. А також – декор, аксесуар, корисна річ. Шпильки часто використовують езотерики для заклинань та оберегів.
Цікаво! Найдавніші шпильки відомі ще з епохи бронзи – їх робили з металу та кістки для одягу. У XIX столітті з’явилися “англійські шпильки” із застібкою, винахід яких приписують американцю Волтеру Ханту (1849 рік).
- Французька (кравецька) шпилька / булавка – голка з головкою для з’єднання тканини.
- Шпильки для волосся – з прикрасами на голівці, застосовуються в моді.
- Капелюшні шпильки – видовжені, з прикрасами, щоб утримувати капелюх.
- Шпилька для краватки – традиційна чоловіча ювелірна прикраса, призначена для кріплення шийної хустки до сорочки, була в моді переважно в XIX – на початку ХХ століття.
- Безпечні шпильки (англійські) – із застібкою, щоб не поранитися.
- Канцелярська кнопка – це коротка шпилька з пласкою або об’ємною голівкою, яку використовують для прикріплення паперу або тканини до поверхні, що легко проколюється.
- Ентомологічна шпилька – спеціалізовані голки, які застосовуються для фіксації комах в ентомологічних колекціях.

Капелюшні шпильки / Вікіпедія
Зачіски-пучки найчастіше непомітно фіксують шпильками у вигляді дротяної петельки або двозубчастої вилочки. Або ж справжня майстерність – китайські шпильки з розкішним і витонченим декором на кінці.
Зачіска з китайською шпилькою: дивіться відео
В українській мові можливо вживати і булавка, і шпилька. Але нормативним і більш розповсюдженим варіантом є “шпилька”. Обидва слова мають стародавнє коріння та цікаву історію, а різноманітні види шпильок і булавок супроводжують людину від давніх часів до сьогодні.
Як правильно “ведмідь” чи “медвідь”?
- Аналогічна ситуація зі словами “ведмідь” чи “медвідь” котре правильне – викликає сумнів.
- У словниках задокументовані обидва слова. Але літературна норма – “ведмідь”
