- “Шпакуватий” в українській мові означає особу з посивілим волоссям, вказуючи на досвідченість і зрілий вік.
- Даний вираз бере свій початок від кольору птаха шпака, а також може описувати коня або об’єкт з рябим забарвленням.
Шпакуватий чоловік – це який? / Колаж 24 Каналу
Примітно, що багато описів людської зовнішності подаються у зіставленні з тваринами чи птахами. І якщо не всі помічають подібні особливості, то деякі дивуються – що мають на увазі?
Про кого говорять “шпакуватий”, та на які риси у зовнішності вказує дане слово, дізнаємося з посиланням на мовознавця Андрія Шимановського.
Що означає вираз “шпакуватий”?
В українській мові існує багато порівняльних зворотів, які стосуються зовнішнього вигляду або манери поведінки людей і тварин. Ці спостереження формувалися роками і дуже точно, хоча й незвично, розповідають про певні риси.
Чи доводилося вам чути такий опис – “шпакуватий”? Про кого так висловлюються – зараз з’ясуємо.
Це слово не є вигаданим, воно зафіксоване словниками і зустрічається у творах Івана Франка та Михайла Коцюбинського.
- “Його сусід-кларнетист, шпакуватий вже циган, граючи, куняв.” (Михайло Коцюбинський).
“Шпакуватий” – одне з тих питомо українських слів, що віддають старовиною. Так називають людину, в якої у волоссі вже проявилася сивина – біля скронь, на чубі, або навіть у вусах чи бороді. У народних традиціях сиве волосся завжди символізувало мудрість, набутий досвід, недаремно кажуть – шляхетна сивина.
Походження цього прикметника безпосередньо пов’язане з зовнішністю птаха шпака: його оперення темне, але з блискучими сріблястими відтінками, наче усіяне іскрами сивини.
Саме це природне порівняння перенеслося на людину, яка переходить у пору зрілості. У фольклорі ж “шпакуватий” часто асоціюється зі зрілістю, життєвим багажем, але ще не старістю. Воно не стільки вказує на старість, скільки відображає перехід від темного до срібного, від молодості до зрілості.
У літературних творах “шпакуваті” герої постають реалістичними, міцними, з накопиченим досвідом, але вже з відбитком часу.
- “Лаврін Перегуда помітно постарів за останні місяці. Колись чорне, аж синє волосся, що кучерявилось над високим чолом, стало шпакуватим, а на скронях зовсім-таки білим”. (Анатолій Іщук).
Цікаво, що прикметник “шпакуватий” частіше вживають стосовно чоловіка. Також чоловіка у віці можна назвати – сивочолим, поважним чи літнім.
“Шпакуватий” – це який: дивіться відео
Слід визнати, опис людини – “Він уже шпакуватий, але очі ще юні”, звучить інтригуюче та приємно.
Проте, це ще не все, що слід знати про це слово. “Шпакуватим” можуть називати і коня. Шпакуватий кінь – це кінь темно-сірого, сивого відтінку, іноді з легким срібним або зеленкуватим сяйвом, що нагадує колір шпака. Це початкова, неповна сивина, що характеризує масть коня, а не повне посивіння.
Окрім цього, “шпакуватий” – це також і колір – предмет чи тканина з різнобарвним забарвленням. Українська мова багата на назви кольорів, багато з яких маловідомі – багряний, волошковий, сталевий, білосніжний та інші, про які ми розповідали раніше.
Одне слово – а цілих три варіанти використання. Спробуйте його вжити!
Отже, “шпакуватим” називають того, у кого волосся починає ставати сивим, що нагадує пір’я шпака – темне з білими цятками. Це слово – чудовий приклад того, як українська мова вміє переносити образи з природи у щоденну характеристику людини.
І це не поодинокий випадок. Згадайте, як можуть назвати людину ведмедем, чи про чиїсь дії скажуть – “справжня лисиця!”.
Між іншим, ми вже розповідали, як правильно українською називати тварин ведмідь чи медвідь. Вам буде цікаво дізнатись!