Основні положення
- Дієслово “нарікати” має декілька значень: давати найменування, виражати незадоволення та дорікати комусь.
- Семантичні нюанси мови допомагають конкретизувати ідею та надають словам додаткові смислові, емоційні чи стилістичні відтінки.
Що означає дієслово “нарікати”? / Freepik. Ілюстративне фото
Щоб усвідомити часом дивовижні тлумачення безлічі слів, які є багатозначними, слід вивчити їх генезу. Про одне з таких ми розповімо далі.
Яку кількість значень має дієслово “нарікати”, інформуємо з покликанням на ресурс “Горох”.
Що означає слово – нарікати?
Українській мові притаманне багатство семантичних відтінків, особливо в дієсловах. Одним із цікавих у семантичному плані є дієслово нарікати, яке в теперішньому мовленні функціонує в декількох значеннях, що можна зустріти в літературі, мові та сучасних публічних виступах.
Словники нам подають наступні дефініції слова:
- у сенсі – давати ім’я, величати когось: “– Село своє нарекли [турбаївці] Чаплинкою на згадку про тих чаплів [чапель], що першими постали перед ними в степу”. (Олесь Гончар).
- у сенсі – висловлювати невдоволення, жалітися на щось (не нарікай на долю): “Невістка нарікала на дорожнечу, яка збільшується з кожним днем”. (Осип Маковей).
- у сенсі – висловлювати докір комусь, картати: “Не встигли батько й мати за молодого сина весілля справити, – а вже почне [син] хлібом-сіллю дорікати. (Словник Бориса Грінченка).
Що таке семантичні відтінки мови?
Семантичні відтінки – це незначні відмінності у значенні слів, які мають подібний основний зміст (синоніми), що передають додаткові смислові, емоційні або стилістичні нюанси. Вони допомагають прояснити думку, зробити мовлення більш точним або виразним, часто залежать від контексту або застосування в прямому/переносному значенні.
Етимологічно дієслово “нарікати” споріднене зі словом “ректи” (“говорити”, “називати”). У Етимологічному словнику української мови вказується, що воно утворене за допомогою префікса на- та кореня -рік- (від праслов’янського rěk- / rek- – “говорити”).
Початкове значення — “назвати, дати ім’я, проголосити”. Згодом виникло переносне значення – “говорити про щось з докором”, а далі – “бідкатися”. Отже, друге значення з’явилося на основі семантичного поширення: “висловлювати щось вголос” → “висловлювати незадоволення”.
Цікаво! Від цього слова і з’явилися інші знані слова – наречений / наречена, тобто “названий” – той, кого назвали чоловіком або дружиною, що також пов’язане з обрядовою традицією.
В сучасному інформаційному полі “нарікати” можна почути в мотиваційних виступах, порадах психологів, настановах священників – “Не нарікайте на життя”. “Не нарікайте на Бога”.
Окрім того, погодьтеся, якщо ви зміните “називати” на “нарікати” – це звучить більш велично – “Ми нарекли доньку Поліною!”.
Слово активно функціонує в різних стилях мовлення – від урочисто-книжного до розмовного. Воно показує, як у межах одного дієслова можуть поєднуватися давні ритуальні сенси та щоденні емоційні відтінки.