Основні тези
- Панас Мирний згенерував нові українські лексеми, як-от “кушпела” (стовп куряви чи снігу) та “духопелик” (удар кулаком).
- Його авторські неологізми, на кшталт “безталання” та “злидота”, стали складовою активного словникового запасу української мови.
Ці слова вигадав Панас Мирний / Колаж 24 Каналу
Постать Панаса Мирного в українській літературі цінна не тільки його глибокою соціально-психологічною прозою, але і пильною увагою до слова, народної говірки. Окрім того, він і сам створював нові слова, яких йому не вистачало.
Пояснення значень слів “кушпела” та “духопелик” з доробків письменника, подаємо з посиланням на ресурс #ukrбезпроблем.
Які лексеми вигадав Панас Мирний?
Мова – це живий організм, який безупинно еволюціонує, видозмінюється, відновлюється, запозичує або повертається до забутого. В українській мові достатньо слів, але частина з них постала не шляхом історичного розвитку, а завдяки вигадці креативних особистостей чи літераторів, і поширилися саме завдяки їхній діяльності. І ми настільки до них призвичаїлися і вже розуміємо значення, що навіть не підозрюємо, що ті, хто натрапили на них вперше кількадесят років тому, гадки не мали, про що йдеться.
Серед таких “винахідників” український письменник Панас Мирний. У його творах, можна виявити слова, які не траплялися раніше.
Навіть словники, коли ви звернетесь, щоб прояснити їх значення, нададуть тлумачення, однак щодо походження зустрінете – “походження незрозуміле”.
Кушпела – це стовп, клуби куряви, піску, снігу тощо. Те саме, що хуртовина (тільки – не мєтель):
- Ось з-за села піднялася страшенна кушпела. Вихор підхопив її високо-високо і мчав просто на село… (“Хіба ревуть воли, як ясла повні?”)
Духопелик – удар кулаком по тілу, зазвичай у розпачі.
- Кума раз по раз всаджувала кулаком у спину. Колісник наче не відчував тих духопеликів – співав. (“Повія”).
Частина авторських нововведень Панаса Мирного згодом увійшла до активного словника української мови. Це засвідчує їхню влучність і відповідність – слово “прижилося”, отже, воно дійсно необхідне мовцям.
Звісно, читаючи його твори ви натрапите на слова, які, щоб зрозуміти, то треба зазирнути до словників. Очевидно, що нині деякі з них вже вийшли з широкого вжитку, однак на ХІХ століття були у повсякденному використанні.
Хто такий Панас Мирний
Панас Мирний (справжнє ім’я – Панас Якович Рудченко) (1849 -1920) – класик української прози, автор соціально-психологічних романів, котрий не тільки реалістично змальовував життя народу, а й прагнув максимально точно передати живу народну мову і створював нові слова.
Ресурс “Мовимо” подає ще декілька слів, значення яких одразу і не зрозуміле:
Желіпнути (желіпати) – має два значення. Одне означає волати або сваритися, інше – голосно плакати чи ревти:
- – Ей, ей! – желіпнуло щось з генеральського двору: – Тікай, хлопче, біда буде!.
- Невеличку дівчинку Маринку, що желіпала на всі хати, Христя узяла на руки, носила, шикала, дзенькала у вікно, – ніщо не помагало.
Завійна – так позначають гострий біль у грудях або животі:
- – О-ох!.. Ти не знаєш, Галю, як мене завійна вхопила… Пече мене… Отут пече… мов хто жару насипав… – показує [Чіпка] на груди.
Завжденний – те, що завжди трапляється, повторюється, інакше кажучи – повсякчасний:
- Діти на селі – поміч… Піднялись трохи хлопці, – треба їх до діла призвичаїти. От і почалось завжденне, на перший раз для дітвори любе призвичаювання.
Колоть – так називають замерзлу грудками багнюку на дорозі:
- З хлібом впорались, а одвезти у місто на базар або на ярмарок куди – колоть же така – ні з двору!
Слова від Панаса Мирного / Мовимо
Звернувшись до Тлумачного словника, шукаючи пояснення цих слів, ви знайдете до більшості з них лише цитати з творів Панаса Мирного та тлумачення – “діалектизм”.
Мовознавці подають ще низку слів, які виникли завдяки письменникові: безталання, злидарство, злидота, безправ’я, страдництво, лиходійство.
Його новотвори легко “зчитуються”, тому що утворені за зрозумілими моделями:
- додавання префіксів (без- → безталання),
- суфіксальне творення (-ств(о) → лиходійство),
- узагальнення стану чи явища (-ота → злидота).
Такі слова допомагали письменникові більш точно змалювати соціальні реалії, внутрішній стан персонажів, атмосферу життя українського села. Особливо це відчутно у його відомому романі “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”, де мова героїв є живою, емоційною та глибоко народною.
Цікаво! Філологи, які готують до НМТ з літератури, вигадали “хитрість”, щоб запам’ятати ім’я письменника та головний твір – правило трьох “Р”: Панас Мирррний → Панас РРРудченко → Хіба ррревуть воли, як ясла повні?
Слова з його творів стали частиною нашого культурного надбання, тому що вони відображають біль, боротьбу та мрії українців. А ви знали про них раніше?
Панас мирний не єдиний, хто винаходив слова, яких не вистачало. Раніше ми писали про слова, автором і винахідником яких став Тарас Шевченко.