Основні тези
- Чимало поезій Шевченка сприймаються як пророцтва при теперішньому тлумаченні.
- Читачів заохочують приділити увагу потаємному змісту віршів Кобзаря.
Перечитайте вірші Шевченка / Колаж 24 Каналу
Значна кількість шевченківських творів, при сучасному прочитанні, здаються віщими. Чи зауважували ви прихований підтекст його слів?
В умовах російської агресії супроти України, поезії Шевченка можна інтерпретувати як пророцтва та застереження, а також – передбачення майбутнього України. Тому, в день його народження 9 березня, чудова нагода розгорнути “Кобзар”.
Про що застерігає поезія Шевченка?
Життєпис Шевченка – це окрема тема для дослідження. Але саме життя – від кріпака до славетного придворного живописця, з арештами, ув’язненням, службою у війську, забороною творити та малювати, перебуванням на чужині сформувало його відношення до Московії, жагу за Вітчизною та його “застереження” і “передбачення”. Через багато віршів проходить головне застереження – не довіряти “москалям”.
В умовах загарбницької війни Росії проти України усі шевченківські вислови про “москалів”, які раніше звучали лише як слова з поезій (а він багато слів вигадав сам), сьогодні можна розуміти – “а я вас застерігав”.
Пам’ятник Шевченку / pixabay.com
Як порахували літературознавці, слова “москаль” і “москалі” у поезіях Шевченко використовував п’ятдесят п’ять разів, і ще інші форми більше сорока – “москалеві”, “москалевою”, “москалеву”, “москалика”, “москалики”, “москалів”, “москаля”, “москалям”, “москалями”, “москалях”.
Чого лише варта поема “Катерина”, фабула якої пов’язана зі зрадництвом та непевною вдачею вояків з Московщини:
“Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі – чужі люде,
Роблять лихо з вами.
Москаль любить жартуючи,
Жартуючи кине;
Піде в свою Московщину,
А дівчина гине…”
Він застерігав і з презирством ставився до жінок, які мали стосунки з москалями, як це змальовано в “Титарівні-Немирівні”, як символ зради:
“Титарівна-Немирівна
Гаптує хустину.
Та колише московщеня,
Малую дитину.
Титарівна-Немирівна
Людьми гордувала…
А москаля-пройдисвіта
Нищечком вітала!”
В поемі “Кавказ” згадує, як імперські загарбницькі прагнення не цінують людського життя, і як доводиться вмирати не за власну Вітчизну:
“Мій Якове добрий! Не за Україну,
А за її ката довелось пролить
Кров добру, не чорну. Довелось запить
З московської чаші московську отруту!”
Про жагу полонити та захопити сказано і в поемі “Невольник” (1859):
“Ляхи були, усе взяли,
Кров повипивали!..
А москалі і світ Божий
В путо закували.”
З москалями він зіставляє свою тугу, яка огортає раптово і тяжко, тисне на груди, як-от у вірші “Мов за душне, оступили”:
“Бог зна колишнії случаї
В душі своїй перебираю
Та списую; щоб та печаль
Не перлася, як той москаль,
В самотню душу. Лютий злодій
Впирається-таки, та й годі.”
І знані вислови з листа до брата Микити Шевченка з проханнями писати по-нашому, а не по-московському, і слова:
“Бо москалі, чужі люди,
Тяжко з ними жити;
Немає з ким поплакати,
Ні поговорити.”
Вочевидь у цих рядках Шевченко наголошує, що ментально це вкрай чужі люди, жорстокі та цинічні, з якими важко порозумітися навіть за довгі роки. Кожна згадка немов насторожує і застерігає – не вірте, змагайтеся, не товаришуйте, очікуйте від москаля лише зла. І ці слова, наче показують, що і за багато років нічого не змінилося.
І на жаль, знову нам близькі рядки з віршів про вдовині сльози і тугу за коханими, які пішли на війну і про них немає жодної звістки – лишається лише чекати. Багатьом українкам близькі страждання дівчини, які описані в поемі “Причинна”.
Що передбачав Кобзар для України?
Досліджуючи історію і традиції своєї Батьківщини Шевченко закликав, знати своє минуле, не відмовлятися від нього, не намагатися втекти чи прислужитися комусь (новій владі), а створювати своє, пам’ятати якого ми роду, пишатися цим. Згадайте його заклик з вірша “І мертвим, і живим…”
“Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.”
І його настановче про славетну історію країни, і те, що ворог недооцінив сили українців з вірша “До Основ’яненка”:
“Тілько ворог, що сміється…
Смійся, лютий враже!
Та не дуже, бо все гине, –
Слава не поляже;
Не поляже, а розкаже,
Що діялось в світі,
Чия правда, чия кривда
І чиї ми діти.
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!”
Пам’ятайте його “Заповіт”, він не просто так заповідав, а сьогодні – це вже настанова до дій:
“Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Землю окропіте.”
І давайте вірити в те, в що вірив Шевченко у своєму вірші “І Архімед, І Галілей”:
“І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.”
Пісня “І Архімед, і Галілей”: дивіться відео
Вірші Тараса – живі, щирі і пророчі, а під час війни – актуальні як ніколи. Вірте у його пророцтва! Слава Україні!