Чому не – утюг? / Мagnific. Ілюстративне фото
У повсякденному житті ми нерідко використовуємо слова за звичкою, не замислюючись, чи є вони автентичними українськими.
Чому слово “утюг”, яке часто лунає в побуті, не є літературною нормою в українській мові, пояснюємо з посиланням на “Горох”.
Не кажіть “утюг” – як правильно українською?
У повсякденному мовленні ще нерідко можна почути слово “утюг”. Воно потрапило до української з російської мови й закріпилося переважно в суржику. Натомість правильна українська назва цього предмета – “праска”.
Здавалося б, слово “праска” походить від “прати”. Адже прасують саме випраний одяг. Але етимологи стверджують: усе значно цікавіше. Насправді назва цього домашнього предмета прийшла до нас із Західної Європи й колись означала… “прес”.
Як зазначає “Етимологічний словник української мови”, воно потрапило до української через польське prasa та німецьке Presse від французького presse, що означає “прес”, “стиснення”.
Це цілком логічно, адже перші праски не тільки розгладжували тканину, а буквально притискали (пресували) її важкою металевою поверхнею.
Слово “утюг” має тюркське походження – ütü. Дослідники пов’язують його з давньотюркськими словами, що означали “залізо”, “металевий предмет”. До української мови воно потрапило, найімовірніше, через російське посередництво. Хоча цю назву можна зустріти в деяких старих текстах про побут Лівобережної України, у сучасній українській літературній мові “утюг” вважають росіянізмом.
Але слово “утюг” використовують для позначення іншого пристрою – механізму для вирівнювання ґрунтових доріг, полів. Також як зневажливе слово: утюг – телепень.
В українській мові існує ціла словотвірна родина:
-
праска;
-
прасувати;
-
випрасувати;
-
перепрасувати;
-
прасування;
-
прасувальний;
-
прасувальна дошка.
Усі ці слова є правильними й широко використовуються в сучасній українській мові.
Цікаво! Перші праски зовсім не були схожі на сучасні електроприлади. У різних країнах тканину розгладжували розігрітими каменями, дерев’яними качалками, металевими пластинами або важкими чавунними прасками, які нагрівали на печі чи заповнювали розпеченим вугіллям.
І зауважте, що українською процес використання праски називається – прасування. Одяг – прасують, а не “гладять”, як помилково ще кажуть.
Цікаво, що в українській мові існувала ще одна назва праски – “залізко”. Вона зафіксована в українських словниках і походить від слова “залізо”. Подібні назви мають і наші західні сусіди: польське żelazko, чеське žehlička, словацьке žehlička.
Слово “залізко” сьогодні трапляється рідше, однак воно є питомим українським відповідником.
Отже, якщо хочете говорити чистою українською – кажіть “праска”, а не “утюг”.