Основні положення
- Українське слово “млин” має спільнослов’янські витоки та вживається замість російського “мельница”.
- Млини були символом заможності та старанності, і нині є частиною українського культурного надбання.
Не кажіть – “мельніца”? / Мagnific. Ілюстративне фото
Українська мова засвідчує, що навіть маючи спільні загальнослов’янські корені, утворює та зберігає власні терміни. Більш того, їх набагато більше, ніж у російській, з якої все ще використовують запозичені слова.
Про те, як правильно назвати “мельніцу” українською, розповідаємо з посиланням на ресурс “Горох”.
Як українською правильно називати “мельніцу”?
Нерідко ми чуємо російське слово “мельніца” і мимовільно застосовуємо його в українській мові. Однак у нашій культурі є власне, самобутнє слово, зафіксоване в словниках – “млин”.
Слово “млин” бере свій початок від спільнослов’янського mlinъ, що пов’язане з дієсловом “молоти”. Іншими словами “млин” – це буквально “те, що здійснює помел”. Разом з тим, наводять також латинську версію походження: походить від латинського molīna, що утворене від дієслова molo (“мелю”). У багатьох слов’янських мовах залишилися схожі форми: польське – młyn, чеське – mlýn.
Великий тлумачний словник української мови подає визначення слова “млин” – будівля або пристрій для розмелювання зерна на борошно за допомогою вітрової, водяної, парової чи іншої енергії.
А ось майстра, що займається млинарством (господаря чи робітника), в українській мові називають – ме́льник, міро́шник, або млина́р. Це була вельми поважна професія, і невипадково найпоширенішим прізвищем в Україні є Мельник, що походить від роду діяльності. І також ряд дуже подібних – Мельничук, Мельниченко, Мельників, Мірошник, Мірошниченко, Петелько, Митель та інші. І безумовно збереглися назви населених пунктів, де займалися млинарством – Млини, Млинки, Млинів.
Отже, не варто називати цю споруду – “мельніца”, оскільки є своє слово, яке збереглося в назвах та фольклорі.
Які були різновиди млинів?
Перші млини на українських землях з’являються у ХІІІ столітті, але поширення отримали у ХVІ столітті. Якщо поділяти млини за принципом дії, то спершу з’явилися водяні млини, а пізніше – вітряні. Згодом їх оснастили паровими та електричними двигунами.
Як працював вітряк: дивіться відео
Вітряки стали складовою частиною пейзажів не тільки Нідерландів, а й України: Волині, Полтавщини, Слобожанщини, Наддніпрянщини та півдня України ХІХ століття, яких було дуже багато. Це можна побачити і в художніх творах того часу та описах української ночі – спів солов’я і скрип млина.
Сьогодні, покинуті вітряки, ще можна зустріти подекуди. А найбільшу в Україні колекцію традиційних вітряних млинів – 15 об’єктів має Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини Національного історико-етнографічного заповідника “Переяслав”. У ньому представлені вітряки з Київської, Черкаської, Полтавської, Сумської, Харківської областей та Буковини.
Разом з тим, цей принцип – використання сили вітру, спрямували для вітрової енергетики. І зараз вітрові електростанції стають частиною краєвиду в різних регіонах України і їх також називають вітряками.
10 травня навіть встановлено День вітряка (Міжнародний день вітряка). Особливо в Нідерландах, для пошанування історичних вітряних млинів і сучасної вітроенергетики як джерела чистої енергії.
Що символізував млин для українців?
З давніх-давен млин був не лише місцем, де переробляли зерно, а й уособленням достатку, праці та навіть магічних уявлень. Млин для українців був своєрідним громадським центром, на рівні з ярмарком і церквою, де можна було поговорити, поділитися новинами, укласти договір, щось обміняти або продати.
У народних піснях млин часто виступає місцем зустрічей, побачень і символом життєвого циклу.
“Ой піду я до Млина до дірявого
Чи не найду Василя Кучерявого.
Ой піду я до Млина до дрантивого
Чи не найду Василя Чорнобривого.”
А занедбаний млин – завжди місце, де селилася нечиста сила, наприклад, дрібні духи-шкідники – злидні. Згадайте мультфільм “Козаки” з містичною історією саме у млині, в якому облаштували корчму.
Безліч прикмет, прислів’їв та приказок пов’язаних з млином:
- “Не той млин меле, що воду має, а той, що камінь має”.
- “Як млин без води, так і людина без праці” – нагадування про важливість діяльності.
- “На чужому млині й борошно не своє” – про залежність від сторонніх ресурсів.
- “Млин меле – і життя йде” – уособлення безперервного плину часу.
- “Хто має млин, той має й хліб” – про заможність і хазяйновитість.
- “Млин без зерна не меле” – про те, що без основи нічого не функціонує.
Млини відіграли важливу роль у житті людей, тому навіть існує окрема галузь науки – млинознавство, яка вивчає історію млинів, їх механізмів, конструкцію, принцип роботи тощо. А у 2009 році засновано Українську млинологічну асоціацію, діяльність якої спрямована на виявлення, оприлюднення, дослідження та відновлення пам’яток млинарства в Україні. Вони заснували власний науковий журнал “Український млинологічний журнал” і вебсайт – “Млини України”.
Тому, якщо ви побачите цю будівлю, то називайте її українською правильно – млин. Це слово несе в собі не тільки точне значення, а й культурну пам’ять нашого народу.