Основні тези
- Предавноминулий час в українській мові допомагає відобразити черговість подій у минулому та формується з минулочасової форми дієслова і допоміжного слова “бути”.
- Дана форма застосовується нечасто в сучасній мові, але є значущою для художньої літератури та історичних текстів, додаючи точності та виразності.

Давньоминулий час – що це? / Freepik. Ілюстративне фото
В українській мові існує четвертий час – давноминулий. Давноминулий час – це граматична форма, яка дозволяє відтворити порядок явищ у минулому.
Що ж являє собою “давноминулий” час і як його застосовувати, розповідаємо, опираючись на роз’яснення мовознавиці Аліни Острозької.
Що ж таке – давноминулий час?
Українська мова володіє розмаїтим часовим спектром, у якому давноминулий час – унікальна “забута коштовність”. Його ще називають передминулим часом або плюсквамперфектом (від лат. plus quam perfectum – “більше ніж доконаний”). Хоча деякі мовознавці розглядають його як окремий четвертий час нарівні з теперішнім, майбутнім та минулим.
Ця форма не є обов’язковою в сучасній мові, однак вона додає конкретності та виразності, коли необхідно зобразити послідовність подій в минулому.
Він має цікаву структуру утворення: минула форма дієслова + допоміжне слово “бути” (у відповідній особі та числі).
- “Я читав був цю книгу, але забув її зміст”.
- “Владика дізнався був, що незрячий старець проводить службу”.
- “Лукаш знаходить сопілку, котру був кинув” (Леся Українка).
Давноминулий час твориться з форм минулого часу змінюваного дієслова та допоміжного дієслова “бути”. І вказує на те, що певна дія передувала іншій
– роз’яснила мовознавиця.
І якщо прислухатися, то ми і насправді так кажемо, але про давноминулий час не чули. Чому ж зараз нас це дивує? Тому що в радянський період цю форму вважали застарілою та виключали з підручників. Тобто робили все, щоб передминулий час вважався таким, що не відповідає літературній нормі, а вважали його діалектом, якого слід позбутися.
Як використовувати давноминулий час: дивіться відео
Коли ж його правильно вживати, є декілька випадків:
1. Для позначення дії, що передувала іншій минулій дії: “Я вже був написав листа, як надійшла звістка” (Іван Франко).
2. Для акцентування перерваної дії: “Він було почав говорити, але його перебили” (Панас Мирний).
3. У художньому стилі – для створення архаїчного або величного звучання.
4. У розмовному сьогодні вкрай нечасто, лише у діалектах або для стилізації у певних виступах.
Але майте на увазі, що це наддіалектна форма, притаманна розмовному та художньому стилям. Для XIX – початку XX століття подібні формулювання були характерні і для офіційних документів.
Зокрема, він присутній навіть в Акті проголошення незалежности України: “Виходячи зі смертельної небезпеки, що нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року…”
Давноминулий час – це стилістично позначена форма, яка допомагає відтворити послідовність та причинність явищ в минулому. У сучасній мові він використовується нечасто, однак залишається важливим для художньої літератури, історичних текстів і для тих, хто прагне глибше відчути багатство української граматики. Застосовуючи його, ми зберігаємо автентичність та виразність нашої мови.
Саме часи, є однією зі складнощів для опанування української мови в порівнянні з китайською. Про те, що у багатьох аспектах українська є складнішою, ніж китайська, ми розповідали раніше.
