Основні тези
- В українській мові термін “кострубатий” може описувати нерівну площину, недоладну мову, розпатланий вигляд, викривлені кінцівки або кривувату рослину.
- Дане слово також застосовується як алегорія для чогось неідеального, однак щирого, підкреслюючи, що привабливість може критися в живому та автентичному.
А “кострубатий” – це який? / Колаж 24 Каналу
В українській мові існує чимало слів, які мають декілька значень. Однак, найбільш захопливим є походження слова, та трансформація його застосування.
Що означає вираз “кострубатий” і коли його варто вживати, розповідаємо, спираючись на джерело “Горох”.
Про що доречно говорити “кострубатий”?
В українській мові наявне цікаве слово – “кострубатий”, і крім незвичайної вимови, цей термін має велику кількість ситуацій, де його можна використовувати і звучати влучно та оригінально.
Словники надають декілька тлумачень і випадків, коли доречно використовувати слово “кострубатий”:
- щось із нерівною поверхнею, шершаве: “Розташувались тут же, поблизу річки, під зливою, на кострубатому камінні”. (Олесь Гончар).
- про мовлення чи стиль – незграбний, нескладний, невмілий виклад: “Лист вийшов дещо кострубатий, проте вірний.” (Іван Микитенко).
- стосовно зовнішності – розпатлане, настовбурчене волосся чи дуги брів: “З-під білих кострубатих дуг брів .. виглядають добрі, хоч і хитрі очі.” (Михайло Коцюбинський).
- стосовно кінцівок людини – скривлені, понівечені хворобою чи старістю: “За мить узяв [Петро] своєю кострубатою долонею за чуб хлопців та повернув до себе.” (Іван Багряний).
- щодо рослини – нерівний, викривлений стовбур або гілки: “Незабаром вибудувалась колона – протяжна, темна, кострубата.” (Анатолій Хорунжий).
Походження слова сягає праслов’янських часів, оскільки його можна зустріти і в інших мовах: болгарська – каструбава́ты “шорсткий, нерівний”; польська – kostrubaty, чеська – kostrbatý. В основі лежить давнє слово *kostra – “щось із гострими краями”.
Корінь “коструб-“ має спорідненість зі словами “коструб” – нерівність, шершавість і “кострубачитися” – ставати незграбним, перекрученим. У ньому відчувається образ чогось крихкого, брутального, незручного.
Також “кострицею” називали тверді залишки після обробки льону та коноплі, волокна з яких використовували для створення тканини.
Слово “кострубатий” — чудовий приклад того, як українська мова здатна передати відчуття нерівності, незграбності чи шершавості не лише у фізичних об’єктах, але й у стилі, манерах чи навіть роздумах.
Про ще один звичай, пов’язаний з цим словом, розповідає етнограф Ідея Олександрівна. У слов’ян-язичників існував обряд проводів весни – поховання Коструба чи поховання Ярила. Ляльку могли спалювати, занурювати у воду або розривати на шматки. Ця лялька, яку робили із соломи чи костриці, мала вигляд – кострубатий: і гострий, і незладний.
З цим словом пов’язана і білоруська назва місяця жовтня – кастрічнік, адже саме в цей період тіпали льон.
Хто такий Коструб: перегляньте відео
За кожним словом криється ціла історія або навіть традиція. Тому “кострубатий” – це не тільки опис поверхні чи стилю. Це слово часто вживають як метафору для будь-чого недосконалого, але справжнього. Воно наче нагадує: краса може бути не тільки в гладкому і відполірованому, але і в нерівному, живому, природному.
Чи використовуєте ви цей вислів у своїй промові? Якщо ні – почніть вже сьогодні, гадаю, що нагода обов’язково трапиться.