Що таке клечання? / Колаж 24 Каналу, фото “Інформатор”
Цієї неділі українці відзначатимуть Трійцю, або Зелені свята. За давньою традицією, свої домівки вони прикрашатимуть різноманітною зеленню, яка має власну назву.
Що означає поняття “клечання”, розповідаємо з посиланням на SPADOK.ORG.UA.
Що означає слово “клечання”?
За кілька днів – Трійця чи Зелені свята, які відзначатимуться 31 травня. Це свято має свої особливі, гарні та незвичні традиції, а також слова, які ми чуємо напередодні.
Насамперед, ці свята мають свій неповторний колір та аромат – знову в оселях запанує запах м’яти, любистку, лепехи та свіжого гілля, а навколо все буде зеленіти. Усе це українці здавна називали однією влучною назвою – клечання.
Клечання – це зелень, гілки дерев, трави, якими традиційно прикрашають оселю, двір або церкву на Трійцю. Раніше казали: “клечати хату”, тобто оздоблювати її зеленню.
Звідси походять такі вислови:
- клечаний двір – двір, прикрашений зеленню;
- клечальна неділя – народна назва свята Трійці;
- клечання – власне, це святкове гілля та трави.
Сьогодні це слово ми чуємо частіше завдяки засобам масової інформації, і не дивно, адже воно надзвичайно колоритне. І тут починається найцікавіше – походження цього слова.
До речі, синонімом до слова “клечання” є – “май”, тобто можна прикрасити оселю зіллям, а можна – “замаїти” чи “обмаїти” хату.
Етимологічний словник української мови пов’язує його з давньоруським словом “клекнуть” – “в’янути, зморщуватися, висихати”, припускаючи первісне значення “зелень для висушування”.
Існує й інша версія. Слово клечання походить від праслов’янської форми *klekъ(клєк) – “яловець/ялівець”, що стосується вічнозеленої хвойної рослини з сильним запахом, якою, як магічним оберегом, прикрашали оселю. Такої думки дотримується Василь Німчук у своїй праці “Давньоруська спадщина в лексиці української мови”.
Отже, первісно йшлося саме про щось зелене, свіже, живе. Мовознавці пов’язують його зі старослов’янськими словами, що позначають пагони, гілля, молоду рослинність, і спочатку це були оберегові трави з сильним запахом – ялівець, м’ята, полин, чебрець, лепеха.
Що варто знати про Трійцю та чому прикрашають оселю зеленню: дивіться відео
Поступово “клечання” стало позначати саме зелень, яка використовується для прикрашання оселі до Трійці. У кожному регіоні є своє дерево, яким переважно прикрашають двір та оселю, але найчастіше це липа, клен, дуб та береза. Гілками цих дерев прикрашали або “маїли” вікна, двері, стріху, ворота хати та господарських будівель. А всередині хати долівку встеляли травами та лепехою.
Цікаво! Особливе місце займала лепеха – та сама болотна рослина з довгим ароматним листям, яку стелили на долівку. Коли по ній ходили, оселя наповнювалася свіжим літнім ароматом. Для багатьох це й досі справжній запах Зелених свят і дитинства. Часто довгі стебла цієї рослини також називають очеретом, осокою чи рогозом – але це різні рослини.
Цікаво, що для українців клечання було не просто декором. Наші предки вірили, що свіжа зелень має захисну силу: оберігає оселю від усього лихого, приносить здоров’я, добробут та добрий урожай.
Саме в суботу перед Зеленою неділею, вранці, ламають зелене гілля та збирають трави і прикрашають ними оселю. Вважається, що в цьому клечанні ховаються душі померлих, які приходять, щоб захистити рідних від злих духів.
- Діждалися, Уквітчали [батько і Ярина] хату І любистком, і клечанням. (Тарас Шевченко).
- Наталка ламала клечання і обвішувала ним коні [коней]. (Іван Багряний).
Клечання – це про зв’язок із природою, початок літа, живу зелень в оселі та давню традицію, яка збереглася крізь століття.
До речі, слово “клечання” звучить дуже по-українськи – м’яко, соковито, “зелено”. Воно ніби саме шелестить листям. І в ньому відчувається щось більше, ніж просто “декор” чи “прикраси”. Тож якщо цими днями ви прикрашатимете оселю – знайте: ви не просто ставите гілки у вазу, а продовжуєте дуже давній український звичай.