Основні положення
- Вірний український варіант слова – “каструля”, а не “кастрюля”, оскільки останнє є калькою з російської мови.
- Слово “каструля” бере свій початок від німецького “Kasserolle”, а в західних регіонах України також використовують слово “баняк”.
Каструля чи кастрюля – як правильно? / Freepik. Ілюстративне фото
Через звичку наслідувати російську форму, не зважаючи на українські правила граматики, деякі роблять огріхи навіть у найменуваннях звичайних побутових речей.
Як правильно іменувати кухонне начиння – каструля чи кастрюля, ділимося інформацією з посиланням на ресурс “Горох”.
Як правильно писати – каструля чи кастрюля?
Обов’язковим елементом на кухні є утварь, в якій ми готуємо їжу. А називаємо ми її запозиченою назвою, тому іноді трапляються помилки.
Мова йде про – слово “кастрюля”. Однак це хибний варіант, що з’явився під впливом російської мови. Українська літературна норма фіксує правильну форму – каструля.
- Словник української мови (СУМ): каструля – металевий посуд, переважно циліндричної форми, призначений для приготування їжі.
- Slovnyk.ua та інші мовні джерела підтверджують: “каструля” – нормативна форма, “кастрюля” – русизм.
А спираємося ми на таке правило української мови, що після свистячих звуків (ж, ч, ш, щ) не пишеться “ю”, а використовується “у”.
- російською: кастрюля → українською: кастрУля.
- російською: жюльєн → українською: жУльєн.
Це правило допоможе в майбутньому уникати кальок і зберігати самобутність мови.
Що ж до походження слова, то воно прийшло до нас з німецької мови – Kasserolle, а те в свою чергу походить від французького – сasserole.
Наголошуємо! Раніше ми писали, що кухонне приладдя в українській мові має свої найменування, які не слід копіювати з російської. У нас немає слів – солонка, сахарниця, нож, вілка та інші.
Разом з тим, це не єдина назва, каструлю в західних областях України можуть ще величати – баняк, або лагідно – банячок.
Каструля чи баняк: дивіться відео
Що саме називають баняком?
Проте, “баняком” називають інший посуд більш давній, який використовували для готування в печі, виготовлений з чавуну або алюмінію. Він має особливу форму, пристосований, щоб було зручно брати рогачем або готувати на плиті зі знімними конфорками. Його почали виробляти в кінці ХІХ століття, на заміну глиняним горщикам, які легко розбивалися. Сьогодні такий посуд можна знайти на барахолках або в селі у бабусі. Дехто його ще кличе – чавунець, чавунок, чугунок, казанок, чигун, лембик.
Водночас, вирази, “Голова – як баняк!” чи “Голова гуде / болить / розпухла – як баняк”, “Голос – як з розбитого баняка” зберегли цю назву посудини. Як і література початку та середини ХХ століття:
- Грицько Вересай, сидячи під церковною огорожею, грав на кобзі й підспівував деренчливим, ніби розбитий баняк, голосом. (Федір Бурлака).
- Голова ватажка набрякла, як баняк. (Іван Франко).
- Було й дітям часто повнісінькі баняки молодих качанів варили. (Остап Вишня).
- Полиці заставлені ночвами з холодцем, баняками й макітрами з їжею, хлібом, пирогами. (Василь Кучер).
Це – баняк / OLX
Цікаво, що сьогодні чимало кулінарів-блогерів, знову починають готувати в печі та в баняках. Смак страви – безперечно інший.
А хто не бачив чи не чув про такий посуд, а називає так каструлю, нічого страшного немає. Головне без росіянізмів – ніяких “кастрюль”. Розмовляйте українською!