Не називай цю іграшку “волчком” / Фото Pixabay
Чимало українців з дитинства пам’ятають забавки, що обертаються на своїй основі, однак нерідко їх називають “волчком” чи “юлою”. Насправді, в українській мові існує своя назва для цієї іграшки, відома задовго до поширення русифікованих термінів.
Українська мова багата на самобутні найменування для повсякденних речей, проте деякі слова поступово витіснялися під впливом інших мов. Саме так сталося зі словом “волчок” – варіантом, який часто чути у побуті, хоча українська мова має природний еквівалент. Йдеться про іграшку, що обертається навколо своєї осі завдяки розкручуванню. У сучасній українській літературній мові коректно називати її дзиґа.
Чому “волчок” і “юла” – не найкращі варіанти
Слово “волчок” походить з російської мови і буквально означає “маленький вовк”, але в побуті ним позначали саме іграшку, що крутиться. Внаслідок тривалого впливу російської мови цей варіант закріпився у мовленні багатьох українців.
Мрієте про вищу освіту за кордоном? Подбайте про спрощену процедуру вступу вже зараз. Дистанційна школа “Оптіма” пропонує отримати подвійний диплом, який допоможе продовжити навчання в будь-якій точці світу.
Також можна почути слово “юла”, яке теж є запозиченим і частіше асоціюється з російськомовним середовищем. Хоча багато людей вживають ці найменування, вони не є питомо українськими.
Натомість слово дзиґа має глибоке коріння в українській мові. Воно означає невеликий об’єкт, що обертається, зазвичай це іграшка конусоподібної чи іншої форми, яка крутиться на загостреній основі.
Де використовується слово “дзиґа”
Слово “дзиґа” можна знайти в українській художній літературі, фольклорі та живому мовленні. Воно було поширене в різних куточках України та використовувалося для опису дитячих забав.
Окрім прямого значення, слово також має переносні смисли. Приміром, вислів “крутитися як дзиґа” означає бути надзвичайно активним, постійно в русі або не знаходити собі місця.
Повернення до таких слів, як “дзиґа”, сприяє збереженню українських мовних традицій та позбавленню від суржикових форм, що закріпилися в побуті через історичні обставини.