Основні тези
- В українській мові птах “ласточка” вірно іменується “ластівка”.
- Ластівка уособлює весну, жіночу природу та володіє великим культурним значенням в українській культурі, особливо у фольклорі та повір’ях.
Як називається ця пташка? / Freepik. Ілюстративне фото
Поява цього птаха з давніх-давен символізує прихід весняної пори. Однак, найменування його, окремі люди, вимовляють з огріхом, на російський манер.
Як правильно українською мовою іменується “ласточка”, дізнаємося з посиланням на словник “Горох”.
Яка українська назва слова “ласточка”?
У фольклорній традиції цього птаха часто звуть “вісницею весни”, так як її повернення з теплих країв (не тільки теплі краї) вказує на відродження природи. Цього птаха з довгим роздвоєним хвостом, вузькими загостреними крилами, швидким у польоті, нерідко називають – ласточка, хоча це російськомовна назва.
Українською вірно промовляти – “ластівка” хоч подібне, але все ж інше за звучанням слово і воно зафіксоване у словниках. Термін походить від праслов’янських слів lasta, lastovica, lastavica, очевидно, як і lasica “ласиця”, пов’язане з lasъ “темний з білим черевцем чи грудьми”, тобто характерне забарвлення майже всіх різновидів ластівок.
У старовинних текстах трапляються варіації назви “ластуха”, “ластка”, що також демонструють ніжність та лагідність образу птаха.
Ластівка несе в собі значний символізм в українській культурі. Вона трапляється у щедрівках та веснянках, пригадайте: “щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка…”. У щедрівках та веснянках вона здатна бути як символ жіночності, материнства, навіть уособлення Богоматері.
Слухайте спів ластівки: перегляньте відео
У культурі українців ластівка є Божим птахом, передвісником радості та захисницею оселі, тому можна знайти народні найменування:
- “божий птах”,
- “чистий птах”,
- “веснянка”.
За переказами, коли розпинали Христа, ластівки викрадали цвяхи, щоб полегшити Його муки. Через це Господь поблагословив їх.
У вишивках та візерунках вона часто постає як знак непорочності, радості та оберігання дому. Є думка, що якщо ластівка звила гніздо під дахом – це ознака добробуту для родини, а зруйнувати її гніздо – це гріх. Тому ластівку поважали та оберігали, про це оспівується й у веснянці:
Ой кувала зозуленька
В лісі на горісі,
Шануй мене, мій миленький,
Як ластівку в стрісі.
У теперішній культурі ластівка залишається символом сподівання, повернення і доброї новини.
Цікавинка! Слово “ластівка” має ще два значення. Так називають позу у гімнастиці, фігурному катанні – вправа, де одна нога високо відведена назад, корпус витягнутий вперед, а руки розставлені в сторони.
А ще “ластівка” – це ласкаве звертання до милої жінки чи дівчини, як “пташка моя” чи “зіронька моя”.
Багато народних прикмет пов’язаних з ластівкою, які пророкують погоду, і головна: якщо повернулися ластівки – настала справжня тепла весна.
Від цієї прикмети з’явився вираз – “перша ластівка”, що означає початкові прояви чи ознаки будь-чого. Є ще один – “одна ластівка не робить весни” – не варто робити висновки про добрі наміри по одній дії.
Цікаві прикмети пов’язані з ластівками та ластовинням (веснянками):
-
Якщо зруйнувати ластівчине гніздо – усе обличчя винуватців покриється веснянками, подібно до цяток на ластів’ячих яйцях.
-
Щоб позбутися з лиця ластів’ячого ряботиння (веснянок), потрібно, як вперше навесні побачиш ластівку, вмитися молоком та обтертися тим рушником, у якому носили святити паску.
-
Або коли вперше побачиш навесні ластівку, треба тричі промовити: “Ластівко! Ластівко! На тобі веснянки, дай мені білянки!”
Отже, ластівка – це про весну, відродження, прикмети та чудовий настрій.
У російській мові застосовується – “ласточка”, але українська форма – ластівка – є власною та самобутньою. А ще, цей птах – великий культурний символ українців.