Чому “кошельок” – невдалий вибір? / Magnific. Ілюстративне фото
Маленька річ, без якої важко обійтися в сучасному світі: у ній зберігаються гроші, картки, документи. Ми звикли називати її “кошельком”, проте українська мова має для неї власну, давню та надзвичайно цікаву назву.
“Кошельок” увійшов у наше повсякденне мовлення під російським впливом, але українські словники пропонують іншу, правильну назву. Про це повідомляє ресурс “Горох”.
Як це називати: “кошельок” чи “гаманець”?
“Кошельок” – це слово, яке багато хто вважає суто українським. Ми чуємо його в побуті, вживаємо під час розмов і навіть не замислюємося над його походженням. Однак, в українській літературній мові нормативним є інше слово – “гаманець”.
Саме це слово зафіксовано в академічних тлумачних словниках. Історія цього слова є дуже захопливою. Основою для “гаманець” є давніше українське “гаман” – шкіряний мішечок для збереження грошей, тютюну та інших дрібних речей. Це слово зафіксував ще Борис Грінченко у своєму словнику. Поряд із “гаман” він також подає “гаманець” як зменшену форму.
Сьогодні ми найчастіше уявляємо гаманець як виріб зі шкіри чи тканини з відділеннями для купюр та карток. А раніше це був звичайний невеличкий мішечок для грошей. Саме з цього значення розпочинається історія слова “гаманець”.
Цікавим є й походження самого “гамана”: етимологи пов’язують його з тюркськими мовами, а згодом – з перським словом, що означало мішечок або пояс для грошей.
Це давнє слово, яке зафіксоване в українській мові та українських словниках. І ще одна цікава деталь: слово “гаманець” настільки давно існує в мові, що його можна знайти у творах Івана Котляревського, Григорія Квітки-Основ’яненка та інших українських письменників.
Отже, в літературній українській мові краще вжити:
- “Де мій гаманець?”
- “Я забула гаманець вдома”.
- “Він витягнув з кишені гаманець”.
Натомість “кошельок” – це слово, якого в сучасній нормативній українській мові краще уникати; у словнику слововживання “Горох” прямо подано рекомендацію: “Правильніше: гаманець”.
Слово “кошельок” пов’язане з давнішим словом “кошель”, яке означало мішок, торбу або невелику сумочку для зберігання речей та грошей. Етимологічний словник Макса Фасмера пов’язує “кошель” зі слов’янським словом “кош” – “кошик, плетений посуд”. Порівняйте: українське “кошик чи кошик”, польське koszałka, словенське košulja — “кошик”
Тому твердження, що “кошельок – це просто російське слово”, було б надмірним спрощенням. Його історія є значно давнішою і пов’язана зі слов’янською лексикою. Проте в сучасній українській мові воно не прижилося для позначення цього предмета.
А які ще існують українські назви?
Ось тут починається найцікавіше. Українська мова має чимало назв для такого предмета, але вони не завжди повністю взаємозамінні, а частина з них є запозиченими, хоч і з різних мов. Вони раніше були поширеними, але поступово про них забули.
- “Калитка” – давня назва гаманця або мішечка для грошей. Словники синонімів подають “калитку” серед відповідників до “гаманець”.
- “Капшук” – мішечок для грошей чи інших дрібних речей. Це слово також зафіксоване як синонім до “гаманець”.
- “Киса” – старовинна назва невеликого мішечка, зокрема для грошей. Сьогодні це слово має відтінок давнини.
- “Пулярес” – діалектна назва гаманця.
- “Портмоне” – запозичена назва гаманця, яка також уживається в українській мові. У словниках “портмоне” подається як відповідник до “гаманець”.
- “Мошонка” – у старій українській мові це слово могло позначати гаманець або мішечок для грошей, хоча сьогодні воно має зовсім інше, анатомічне значення. Тому в сучасному мовленні в значенні “гаманець” його використовувати не варто.
Ми маємо цілий ряд назв: гаманець – гаман – калитка – капшук – киса – пулярес – портмоне. Але вони відрізняються часом використання, стилістикою, походженням та регіональним поширенням.
Тому, якщо потрібне звичайне сучасне слово без стилістичних відтінків – найкраще сказати “гаманець”.
А якщо бажаєте додати мовленню колориту, можна згадати старовинні назви – “гаман”, “калитка”, “капшук”, “киса”. Вони нагадують, що українці мали назву для цього предмета задовго до появи сучасних шкіряних гаманців із відділеннями для банківських карток.