Основні положення
- Чумаки були українськими купцями та вантажоперевізниками, котрі з XV до середини XIX століття організовували тривалі мандрівки обозами, транспортуючи сіль та рибу.
- Чумацтво здійснило вагомий вплив на культуру та економіку України, проте зникло з виникненням залізниць у XIX столітті.
Хто такий – чумак? / Колаж 24 Каналу
В українській мові існує безліч слів, що описують професії, яких зараз не зустрінеш. Однак, слово залишилося у прізвищі або найменуванні населеного пункту, але його значення відоме не кожному.
Хто такий “чумак” та яке коріння слова, розповідаємо з посиланням на “Горох”.
Хто такий чумак – звідки походить слово?
Українська мова зберігає у своїй лексиці найменування старовинних занять, які показують історію господарського укладу народу, раніше ми писали про фах “вівчар”. Одним з таких термінів є “чумак” – термін, тісно поєднаний з комерцією, блуканням і степовою цивілізацією України XVI – XIX століть.
-
Три громадські верстви… найбільше послужили українській історії. Це козаки, кобзарі та чумаки. (Василь Скуратівський).
Словник української мови: в 11 томах дає наступне тлумачення: чумак – в Україні XV–XIX ст.: візник чи купець, який їздив на волах до Чорного й Азовського морів по сіль, рибу й інші товари для реалізації.
У Великому тлумачному словнику сучасної української мови вказано: чумак – торговець сіллю та іншими продуктами, що перевозив їх волами на значні відстані.
Таким чином, словники визначають чумака як старовинну назву діяльності, пов’язаної з торгівлею та транспортуванням вантажів.
В Етимологічному словнику української мови розглядаються декілька гіпотез походження слова:
- деякі вчені-історики та лінгвісти виводили найменування “чумак” від татарського “чум”, або “чюм”, що означає “черпак”, яким черпали воду в дорозі;
- від тюркських слів c̦omak “кий, довга палиця”, čomak “міцний, дужий;
-
від слова “чума”, оскільки чумаки часто подорожували степами й могли контактувати з районами розповсюдження хвороби. Та й їх зовнішній вигляд чумака – чорного від дьогтю, пилу, засмаглого на сонці, теж уподібнювався до хворого.
Можливо зустріти й іншу назву чумака – солевоз, але вона застосовується значно рідше.
Яким би не було походження слова, а воно стало уособленням ремесла та культурного феномену українського степу протягом багатьох століть. .
Що робили чумаки і як це вкоренилося в культурі?
Чумак став одним із знакових образів української культури. Його персона часто зображується в художніх творах. У творчості Тараса Шевченка часто зустрічаються чумаки як представники народного буття:
“Ой у полі криниченька,
Там холодна вода,
Там чумаки напували
Свої воли з ярма…”
У романі “Чорна рада” Пантелеймона Куліша показано соціальне середовище епохи, де чумацтво було значущою частиною економічного життя.
Чумаки були українськими торгівцями та перевізниками, які з XV до середини XIX століття здійснювали далекі мандрівки валками – караванами з возів (мажа), запряжених волами. Дане заняття вимагало багато часу та сил. Їхня діяльність мала декілька головних напрямків:
- Транспортування вантажів, переважно солі з Криму, Азовського моря, Дону та риби з південних країв.
- Торгівля. З собою чумаки везли товари зі своїх регіонів, які збували оптом і вроздріб у різних містах і селах.
Чумацтво – було вагомим економічним явищем, що забезпечувало товарообіг у степових і віддалених місцевостях. Занепад чумацтва настав із появою залізниць у XIX столітті, які зробили перевезення більш швидкими, безпечними та дешевими.
Задля безпечної подорожі чумаки вирушали великими групами, адже шляхи були небезпечними через грабіжників. Їх заняття перетворилося на культурний феномен – вони поширювали не тільки вантажі, але й новини, ідеї, звичаї між регіонами України та сусідніми державами. Крім того, назва заняття – чумак, чітко визначала приналежність до окремої суспільної верстви.
В українській мові виникла і низка інших слів, які створили окреме лексико-семантичне поле, пов’язане з чумацтвом.які сформували які пов’язані з чумацтвом. Чумаки сформували особливу культуру та світогляд: чумацькі пісні, оповіді, перекази, які стали частиною української народної творчості.
Образ чумацького шляху знайшов відображення в астрономічній назві – Чумацький (Молочний) Шлях, що асоціювалася з дорогою, якою ходили валки.
Чумацька валка стала мотивом для багатьох полотен, її малювали Т. Шевченко, І. Айвазовський. С. Войцеховський, С. Васильківський А. Куїнджі, П Сипняк.
Пейзаж з волами. С. Васильківський / www.libr.dp.ua
Сьогодні це слово збереглося у прізвищах – Чумак, Чумаченко, Чумаківський, Чумацький, Чумачок та інші. У назвах населених пунктів: село Чумак в Чернігівській області і село Чумаки в Дніпропетровській області.
З чумацтвом пов’язана і безліч народних прислів’їв та прикмет
- Як віз зламається, чумак розуму набирається.
- Прийшла Покрова, сиди, чумаче, вдома.
Існує й народний танець – “Чумак”. Про нього згадувала ще Леся Українка: “Поки люди “йшли козака”, поки поважно, по троє против [проти] одного, водили “чумака”, Дарки не було видно”.
Сьогодні це слово можна зустріти, як назви деяких підприємств та торгівельних марок.
Отже, чумак – у мовному плані слово стало історичним, проте зберігає активність у художньому та публіцистичному стилях як символ шляху, праці та народної стійкості. Слово “чумак” показує, як мова фіксує суспільно-економічні явища минулого й перетворює їх на культурні образи.