Основні тези
- Слово “туча” має давнє слов’янське коріння і є легітимним в українській мові, однак використання обмежене стилістично.
- У звичайній розмові частіше вживається слово “хмара”, в той час як “туча” підходить для поетичного або літературного контексту.
Чи маємо слово “туча”? / Мagnific. Ілюстративне фото
В українській мові зустрічається багато слів, які здаються запозиченнями з російської. Однак, через спільне праслов’янське минуле деяких з них, ми можемо помилково так вважати.
Чи входить слово туча до української мови, розповідаємо, посилаючись на мовознавицю Аліну Острозьку.
Чи вірно говорити “туча” українською?
Через тісний зв’язок та спільне коріння української та російської мов чимало людей сумніваються, чи є конкретні слова іншомовними.
Нерідко, подібні докори висувають росіяни лінгвістам, котрі популяризують українську мову, зазначаючи, що у вас немає такого слова або його неможливо перекласти вашою мовою. З цієї причини слід звертатися до словників і літературних джерел, і не тільки радянського періоду.
Отже, під сумнів, чи українське воно, потрапило слово “туча”. Подібні сумніви обґрунтовані, оскільки в сучасному мовленні ми звикли частіше використовувати слово “хмара” у значенні російського “облако”, а “туча” ніби також виглядає застаріло або чужо. І без філологічної освіти чи перевірки важко з’ясувати, чи воно не є русизмом.
“Туча” має праслов’янські витоки – tǫča – “грозова, дощова хмара”. А ресурс “Горох” представляє два значення слова, пряме і переносне:
- Щільна темна хмара, що приносить дощ, град, сніг.
- Велика кількість, безліч кого-, чого-небудь
Звернувшись до лексиконів, зокрема до Словника української мови Бориса Грінченка 1907 – 1909 років, ми знайдемо слово “туча” у значенні – гроза.
В українській класичній літературі можна знайти багато прикладів із цим словом, що створюють образність і драматизм:
- Михайло Старицький: “Як ніч, насувається туча і небо імлою вкрива…”
- Леся Українка: “На небі громова туча. Блискає інколи, але дощу немає”
- Панас Мирний: “Одарка не змогла опустити руки, та так і зависла вона над дитиною, як чорна туча над землею…”.
У переносному значенні “туча” можна сказати:
- туча людей,
- туча думок,
- насунули вороги як туча,
- він як туча (великий чи дебелий).
Відмінність є й у вимові: українською слово чітке, з виразним “а” в кінці. Російською ж можна почути “тучя”, хоча написання ідентичне. Хоч у розмовній мові слово “туча” майже замінено “хмарою”, але в художніх текстах воно зберігає виразність.
Маємо слово “туча”: дивіться відео
Хмари і тучі неодноразово ставали темою для віршів, пісень (“Чорна хмара, біла хмара…”), картин, художніх творів. За ними корисно спостерігати для медитації та релаксації.
А ще хмари – чудовий віщун погоди, а її варто брати до уваги у подорожах та екскурсіях. А 24 Канал нещодавно писав, як правильно говорити про мандрівки українською, і не вживати “палатка”, “путішествіє” та “кастьор”.
У чому відмінність між хмарою та тучею?
Якщо ж не зрозуміло, у яких випадках використовувати слово “хмара”, а в якому – “туча”, то розглянемо визначення.
- Туча – це важка, темна, густа велика хмара, з громом і блискавкою, яка приносить дощ, град, сніг.
- Хмара – скупчення крапель води, кристалів льоду в атмосфері у формі суцільної маси світлого або темного кольору, що несе дощ, град і сніг. А лагідно, на білі малі клаптики на небі, можна сказати – хмаронька, хмаринка, хмарочка, хмарка. І його також можна вживати у переносному образному значенні.
Начебто схоже, але про важку негоду, яка наближається краще сказати – туча. А російську фразу “небо затянулось тучами”, можна навіть сказати українським словом – затучилося. Чи якщо вам ближче слово “хмара”, то цю ж ситуацію можна описати – захмарилося, похмарилося, нахмарилося, похмаріло, небо заволокло хмарами, заворосилося надворі.
Цікаво! Легка і, на перший погляд, ніби невагома хмаринка насправді важить декілька тонн, а грозові – мільйони тонн води. Але частинки води настільки малі, що вони легко зависають у повітрі. Тому задумайтеся над компліментом – “легка, немов хмаринка”…
Скільки важить хмара: дивіться відео
Отже, “туча” не є калькою чи помилкою, але має відтінок архаїчності та образності.