Хто вони – зовиця і дівер? / Мagnific. Ілюстративне фото
Кожен із нас має своє коло близьких. Дехто з них – рідні по крові, інші – через укладення шлюбу, і для кожного члена сім’ї існує своя назва, аби не виникало плутанини.
Які саме родинні зв’язки мають терміни “дівер” та “зовиця”, кому вони припадають, роз’яснюємо згідно з spadok.org.ua.
Кого ж іменувати “дівер” і “зовиця”?
Українська мова володіє надзвичайно розгалуженою сімейною “структурою”. У минулому наші пращури дуже ретельно розрізняли всіх родичів – і для кожного існував індивідуальний термін. У мові України існувало більше двох десятків різних найменувань родичів через одруження. Не просто “брат чоловіка” або “сестра дружини”, а особливі визначення.
Зазвичай, розмежовують кревних родичів і тих, кого отримуємо через одруження. Колись родинні узи через шлюб були настільки вагомими, що для будь-якого родича була окрема назва. І ніхто не говорив просто “родич чоловіка/жінки”. І тут найменування новопридбаних родичів слід точно відрізняти, щоб розуміти: це родичі з боку чоловіка або з боку дружини.
В українській мові є незрозумілі для багатьох слова “дівер” і “зовиця”. Ці слова звучать трохи старомодно, але вони досі використовуються і дуже виразні. А також – мають цікаве походження.
Хто ж такий “дівер”? Дівер – це брат чоловіка стосовно дружини. Інакше кажучи, якщо жінка бере шлюб, то брат її чоловіка стає для неї дівером.
Наприклад, в літературі знаходимо:
- Янка теж із подивом подивилася на дівера й пирхнула в ніс. (Іван Білик).
- Дівер був у вдови – брат померлого чоловіка, заможний. (Степан Васильченко).
Слово досить давнє й походить ще з праслов’янської мови. Лінгвісти пов’язують його з прадавнім коренем, який означав “чоловік з родини чоловіка”. Схожі терміни наявні також в інших слов’янських мовах:
- польською – dziewierz;
- чеською – děver;
- сербською – девер.
Виходить, що це слово фактично пережило сотні років і майже не змінилося.
А хто така “зовиця”? Зовиця – це сестра чоловіка по відношенню до дружини. Тобто сестра вашого чоловіка для вас – зовиця. Або ще можна зустріти, що так називають дружину вашого брата.
- Оддай мене, моя мати, до білої хати, Де свекорко – як батенько, свекруха – як мати, Де зовиці – як сестриці. (Павло Чубинський).
- Вона лягла на дерев’яному ліжку поряд із майбутніми своїми зовицями, котрі, по-дитячому розкинувши руки, міцно спали, і сама поринула у міцний дівочий сон. (Семен Скляренко).
Дане слово також дуже старе. Воно походить від праслов’янської основи, пов’язаної з поняттям “своя”, “своячка”, тобто особа, котра стала “своєю” через одруження.
Майте на увазі, якщо чуєте слова “дівер” і “зовиця”, пам’ятайте, що це родичі, яких набуває жінка (дружина) після шлюбу – кровні родичі її чоловіка.
Може скластися враження, що такі терміни залишилися переважно в літературі, фольклорі, у людей старшого віку або в західних областях України. Однак, насправді, чути їх частіше, ніж ви думаєте, вони абсолютно коректні й дуже гарні.
Цікаво! У народних піснях часто фігурують дівери та зовиці, особливо у весільних ритуалах. А слово “дівер” іноді зустрічається навіть у давніх юридичних документах та хроніках.
Отже, терміни дівер і зовиця – це невеличкі мовні “коштовності”, які перейшли до нас ще з праслов’янських часів. Вони підкреслюють, наскільки важливими колись були родинні зв’язки і як ретельно українська мова вміла їх відрізняти.