Що то таке – реманент? / Колаж 24 Каналу, фото Назарія Лазура
Існують слова, з якими ми стикаємося в навчальному закладі, на тренуванні або під час роботи на городі, але не завжди можемо чітко визначити їхнє значення. За цими словами часто стоїть багатовікова історія.
Сільськогосподарський, спортивний, пожежний, господарський інвентар – усе це може називатися “реманентом”. Але чи знаєте ви, що саме означає це слово та яким чином воно потрапило до української мови? Ми розповімо, посилаючись на “Словопедію”.
Яке значення слова “реманент” і звідки воно походить?
Слово “реманент” сьогодні використовується не надто часто. Для декого воно пов’язане із сільським господарством, для інших – зі спортивним обладнанням чи побутовим начинням. Однак мало хто замислюється над справжнім значенням цього слова та його походженням.
Слово “реманент” увійшло до української мови через польське “remanent”, яке, своєю чергою, походить від латинського remanēns – “той, що залишається”. Первісно воно стосувалося майна, яке залишалося після здійснення перевірки чи обліку. Згодом це значення трансформувалося до обладнання та господарського приладдя. Якщо звернутися до словників, можна зустріти декілька інтерпретацій:
- Сільськогосподарське спорядження – плуги, борони, сівалки тощо.
- Простіше кажучи – інвентар, спорядження, знаряддя.
- Сукупність предметів, необхідних для певної сфери діяльності; інвентар.
- Перелік певного майна.
- Навіть “живий реманент” – худоба, що використовується для роботи, молочного виробництва чи м’яса.
Отже, залежно від контексту, слово “реманент” може позначати як окремі предмети, так і повний комплект необхідного оснащення.
Реманент – це сукупність предметів, інструментів, пристроїв чи обладнання, що потрібні для виконання певної роботи, заняття або ведення господарства. Саме тому ми говоримо:
- сільськогосподарський реманент;
- спортивний реманент;
- пожежний реманент;
- господарський реманент;
- рибальський реманент.
Це цікаво! Раніше ми вже розповідали про відмінність між словами “рибалка” і “риболовля” в українській мові – це не тотожні поняття.
В українській мові слово “реманент” відоме вже понад століття і зафіксоване в академічних словниках та літературних творах. Воно є загальновживаним та широко використовується як у повсякденному мовленні, так і в професійній сфері.
- Був у нього реманент: два плуги, три борони, малесенька віялочка. (Григорій Тютюнник).
- В саду стояла присадкувата комора, схожа на печерицю, де переховувались заступи, граблі, пилки, апарати для розбризкування отрути – увесь необхідний садовий реманент. (Олесь Донченко).
З плином часу слово “реманент” почало витісняти інше – інвентар. Однак і воно є запозиченням, цього разу з німецької мови. Inventár (у XVIII столітті – Inventarium) означало “інвентар, старі меблі, пожитки”. Латинською ж мовою inventarium означало “те, що служить для знаходження, опис, список”.
Найчастіше, інвентар – це майно або його перелік (згадайте про інвентарні списки чи інвентаризацію). Тоді як реманент частіше вживається для позначення знарядь, спорядження та обладнання, необхідних для роботи чи певної діяльності.
Тому, коли мова йде про інструменти, спорядження або господарське оснащення, сміливо використовуйте слово “реманент”. Воно є органічною частиною української літературної мови та вже багато поколінь використовується для позначення всього необхідного для праці чи певного виду діяльності.