Правоохоронні органи й досі використовуються для упередженого тиску на бізнес, проте більшість суддів розрізняють, коли справа є результатом замовлення. Екс-суддя Олександр Ситников розповів про методи ідентифікації тиску на підприємства та реакцію суддівської спільноти.
Органи правопорядку все ще причетні до упередженого переслідування та тиску на підприємницьку діяльність, ситуація не змінилась. Разом з тим, за його словами, судді завжди бачать, коли справа має замовний характер. Таку точку зору в ексклюзивному коментарі УНН озвучив суддя Вищого адміністративного суду у відставці, юрист Олександр Ситников.
Схема як функціонувала для відбирання бізнесу, так і продовжує працювати. І там, де необхідно, ці справи не доходять до судового розгляду. Вони перебувають у підвішеному стані роками
– зауважив Олександр Ситников.
За його словами, значна частина суддів усвідомлює, коли кримінальна справа має риси упередженості, але їхня реакція на це може варіюватися.
Я б зазначив, що майже кожен суддя, чи точніше, більшість суддів відчувають, коли справа має ознаки замовлення. Однак, манера поведінки кожного судді відрізняється. Хтось розуміє це і ставить на місце тих осіб (ініціаторів упередженого переслідування – ред.). Інші можуть долучатися до цієї схеми, і таке трапляється
– пояснив екс-суддя.
Він розповів випадок зі своєї діяльності, коли, будучи адвокатом, оскаржував арешт активів юридичної особи, яка по суті не була пов’язана з кримінальним процесом. За словами Ситникова, слідчий суддя обґрунтувала накладення арешту великим обсягом роботи та тим, що “не помітила” відсутності зв’язку компанії зі справою. “Але в цьому випадку є два варіанти: або дійсно не помітила, або навмисно не захотіла бачити”, – підкреслив юрист.
За думкою екс-судді, працівники правоохоронних органів часто не прагнуть передавати упереджені кримінальні провадження до суду, оскільки усвідомлюють їхню непереконливість і те, що їх буде розгромлено в суді стороною захисту.
Слід зазначити, що в умовах воєнного стану затягування розслідувань стає ще більш ефективним інструментом переслідувань, оскільки провадження можуть тривалий час перебувати без руху, створюючи постійний тиск на підприємства.
Основні індикатори упереджених справ
Президент Всеукраїнської асоціації суддів у відставці Денис Невʼядомський у коментарі УНН повідомив про ключові ознаки кримінального провадження із ознаками замовлення. Основною з них є зосередження слідства не на зборі доказів, а на тиску на підприємницьку діяльність.
Для цього слідчі застосовують такі засоби, як арешти устаткування та техніки, що призводить до зупинки роботи компанії.
Окрему увагу юрист звернув на практику частих викликів співробітників на допити, які використовуються для психологічного впливу та створення обстановки постійної напруги всередині компанії, а також затягування розслідування.
Досвідчений юрист зможе визначити, чи є справа упередженою. Головні ознаки: акцент слідчих на здійсненні тиску, а не зборі доказів; накладення арештів та обрання запобіжного заходу як головна мета, припинення підприємницької діяльності шляхом вилучення обладнання, комп’ютерів (замість копіювання інформації), часті виклики працівників на допити для посилення напруги, розповсюдження інформації про кримінальне провадження через підконтрольні ЗМІ, зволікання у справі (якомога довше не передавати справу до суду, щоб не втратити контроль над нею), не вручення підозри (це не активує строки досудового розслідування, а у воєнний час справа під підозрою може тривати невизначено довго)
– зауважив Невʼядомський.
Справи проти групи авіакомпаній “Константа” як приклад вибіркового переслідування
Такі роз’яснення колишніх суддів дають змогу зробити висновок, що низка аналогічних справ, які розслідуються правоохоронними органами щодо групи авіакомпаній “Константа” є не чим іншим, як упередженим переслідуванням.
Як раніше повідомляв УНН, наприкінці 2022 року Національна поліція відкрила кримінальне провадження №12022000000001276 щодо групи авіаційних компаній, зокрема – “Авіакомпанії Константа”. Формально слідство стосується нібито допомоги державі-агресору та незаконного заволодіння майном. Справа була відкрита за заявою голови ГО “Рада ветеранів АТО” Павла Мошковського, якого пов’язують із компанією “Українські вертольоти”.
У заяві він висловив “теорію змови”, спрямовану нібито на ослаблення економічної безпеки України та захоплення стратегічних підприємств авіаційної галузі, зокрема ДП “Антонов”, яке, до речі, продовжує бути у державній власності. Разом із тим, за майже чотири роки слідства жодних фактів, які б підтвердили ці твердження, не було встановлено.
Попри те, що злочини за статтею 111-2 ККУ належать до компетенції СБУ, провадження до 2025 року розслідувало Головне слідче управління Нацполіції, після чого його передали до СБУ. Паралельно слідчі ініціювали масштабні обшуки, вилучення техніки та арешти рахунків компаній, що фактично зупинило господарську діяльність і призвело до розірвання контрактів, зокрема і для ЗСУ та міжнародних гуманітарних місій.
Як розповіли судді – зупинка роботи підприємств без об’єктивних підстав – це один із головних показників вибіркового переслідування та тиску на бізнес.
Впевненості додає й те, що це не єдине кримінальне провадження, яке розслідує СБУ щодо групи компаній “Константа”. Служба безпеки, а також Державне бюро розслідувань вже вивчали подібні справи проти цих підприємств, відкриті за заявами вже згаданої ГО “Рада ветеранів АТО”. Тоді складу злочину правоохоронці не виявили та кримінальні провадження закрили.
Окрім того, за даними УНН, СБУ та ГУР МОУ офіційно підтвердили відсутність підстав для застосування санкцій до групи компаній “Константа”.
Представники підприємств наголошують, що всі іноземні партнери, зокрема в ОАЕ, з якими вони співпрацюють, проходили ретельний міжнародний комплаєнс і жоден державний банк не зафіксував підозрілих фінансових операцій.
Слід зазначити, що ПрАТ “Авіакомпанія Константа” є постійним офіційним перевізником для міжнародних гуманітарних місій і некомерційних організацій, а також виконує замовлення для країн-партнерів, зокрема з країн НАТО. Компанія є одним із провідних операторів літаків “Антонов” та експлуатантом найбільшого парку Ан-26, що робить її важливою складовою українського авіаційного потенціалу. На підприємстві створено повний цикл обслуговування літаків виробництва ДП “Антонов”.
З 2019 року компанія є офіційним партнером ООН та має сертифікати EASA TCO, UK TCO та US FAA, отже відповідає найвищим міжнародним стандартам. Авіакомпанії групи регулярно проходять перевірки та аудити ООН у рамках процедур відбору та контролю за підрядниками, що додатково підтверджує відповідність вимогам прозорості.
Інші підприємства, що входять до групи компаній, мають статус критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період під час дії воєнного стану, наданий Державною авіаційною службою України. Крім того, вони мають статус критично важливих підприємств у сфері авіаційного транспорту, який надало Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.
Аналіз історії переслідування групи авіакомпаній “Константа” і сукупність виявлених фактів дозволяють розглядати згадані кримінальні провадження як такі, що мають ознаки саме упередженого переслідування із залученням правоохоронних органів. Тривале слідство без доведених фактів, зміна підслідності, паралельні обшуки та арешти, попереднє закриття аналогічних справ іншими слідчими – усе це формує системну картину, а не випадковий збіг обставин.
Особливої ваги цій ситуації додає специфіка діяльності компаній, а саме виконання міжнародних гуманітарних контрактів, співпраця з країнами-партнерами, виконання оборонних контрактів. Зупинка роботи критично важливих підприємств у сфері авіаційного транспорту, які, серед іншого, також займаються авіабудуванням, має наслідки не лише для окремого бізнесу, а й для обороноздатності, міжнародної репутації та виконання Україною зовнішніх зобов’язань.
У підсумку, проблема виходить за межі окремого випадку. Йдеться про баланс між повноваженнями правоохоронних органів і гарантіями захисту підприємницької діяльності. Якщо кримінальний процес використовується як інструмент конкурентної боротьби або адміністративного впливу, це підриває довіру до правоохоронної та судової системи в цілому. В умовах війни така практика створює додаткові ризики для економічної стійкості держави та, безумовно, потребує негайної інституційної реакції.