США офіційно заявили Україні про те, що її удари по російських нафтових об’єктах, зокрема в Новоросійську, чинять вплив на американські вкладення в Казахстані. Це пов’язано з інтересами американських корпорацій в Каспійському трубопровідному консорціумі.
США поінформували Україну, що її атаки на російські нафтові споруди вплинули на американські капіталовкладення в Казахстані. Посол України в США Оксана Маркарова підтвердила отримання офіційного дипломатичного повідомлення.
Ми чули, що українські атаки на Новоросійськ вплинули на певні американські вкладення, які реалізуються через Казахстан. І ми чули від Державного департаменту, що нам слід утримуватися від, скажімо, атак на американські інтереси
– заявила посол Оксана Маркарова на брифінгу.
Позиція Сполучених Штатів щодо небажаності атак по нафтовій інфраструктурі Новоросійська має не політичне, а в основному економічне та корпоративне підґрунтя. Мова йде про захист інтересів міжнародних акціонерів Каспійського трубопровідного консорціуму, серед яких є й американські фірми. Про це в коментарі для УНН повідомив колишній речник НАК “Нафтогаз України” у Львівській області Віктор Гальчинський.
Позиція США не нова і не залежить від уряду
За словами фахівця, така обережна позиція Вашингтона сформувалася не щойно і не є виключно точкою зору нинішньої адміністрації.
“Важливо відзначити, що подібна позиція була і в попередньої адміністрації у Штатах. Байден теж був проти”, – відзначив експерт.
Гальчинський підкреслює, що причини цієї позиції криються значно глибше, ніж публічна дипломатія чи військово-політичні міркування.
Американський інтерес у Каспійському трубопровідному консорціумі
Головним фактором, за словами фахівця, є структура власності Каспійського трубопровідного консорціуму.
“Американська фірма є акціонером Каспійського трубопровідного консорціуму. Це “Chevron Caspian Pipeline Consortium Company”, дочірня структура американського енергетичного гіганта “Chevron”. Їй належить 15% акцій цього консорціуму”, – сказав він.
В той же час, як уточнює Гальчинський, значна частка в консорціумі залишається і за російською державою.
“Так само там російській державі належить 24% через компанію “Транснєфть”. Структура акціонерів консорціуму на сьогодні не змінилася”, – зауважив Гальчинський.
Міжнародний статус об’єкта і відгук Казахстану
Фахівець підкреслює, що Каспійський трубопровідний консорціум є міжнародним об’єктом, а не виключно російською інфраструктурою. Саме через це, за його словами, початкові удари по портовій та нафтовій інфраструктурі Новоросійська наприкінці 2025 року викликали гостру реакцію не тільки США, але і Казахстану.
“Коли були перші удари по портовій інфраструктурі, нафтовій інфраструктурі Новоросійська наприкінці 2025 року, тоді Казахстан дуже обережно, але різко зробив заяву”, – нагадав експерт.
80% казахстанської нафти і відсутність альтернатив
Гальчинський пояснює, що через Каспійський трубопровід транспортується критично важливий обсяг нафти для Казахстану.
“Через нього дійсно транспортується 80% видобутої в Казахстані нафти”, – сказав він.
За його словами, цю нафту видобувають як казахстанські, так і міжнародні акціонери консорціуму.
“Видобувають нафту в Казахстані акціонери КТК – казахські і міжнародні, в тому числі американський “Chevron””, – відзначив Гальчинський.
При цьому альтернативних маршрутів для експорту подібних обсягів практично немає.
“Альтернативних шляхів там немає, по суті, немає”, – зауважив він.
Удари по Новоросійську обмежують пропускну здатність
Фахівець наголошує, що удари по інфраструктурі Новоросійська мають прямий технічний ефект.
“Фактично нашими ударами обмежується пропускна здатність експорту терміналу в Новоросійську, в тому числі через Каспійський трубопровідний консорціум”, – пояснив він.
Це означає, що наслідки відчуває не лише росія. Удар не лише по росії, а й по міжнародних інтересах За словами Гальчинського, саме цей фактор і є ключовим у позиції США.
“Це вплив не тільки на росію, не тільки на інтереси росії, але і на інтереси акціонерів КТК, таких як Казахстан і міжнародні акціонери, серед них “Chevron””, – зауважив він.
Фахівець уточнив, що мова йде про спеціально створену структуру для управління трубопроводом та інвестицій у його розвиток.
“Компанія “Chevron” створена, очевидно, для управління трубопроводом і для інвестицій в трубопроводи”, – сказав Гальчинський.
Дипломатичний жест, а не заборона
За словами Гальчинського, реакція США на удари по інфраструктурі Новоросійська не означає вимоги припинити подібні дії, а скоріше є спробою окреслити межі власних інтересів.
“Я розумію, що це виглядало не як жорстка заборона, але ніхто не казав: ви мусите або ви зобов’язані не бити по цій інфраструктурі. Це було скоріше звернення: зверніть увагу, тут є певні міжнародні інтереси”, – сказав він.
Він наголосив, що з юридичної точки зору КТК не втрачає статусу потенційної воєнної цілі.
“По суті, КТК теж може бути воєнною ціллю, тому що 24% акцій консорціуму належать російській федерації. Це означає, що російська держава безпосередньо отримує вигоду від його роботи”, – зазначив експерт.
Гальчинський вважає, що саме в цій точці інтересів Україна отримує дипломатичний простір для маневру.
“Тут немає зради. Це, швидше, дипломатичний жест зі сторони Штатів. Вони мусили якось відреагувати: ми вас підтримуємо, ми допомагаємо, але тут є наші компанії і наші інтереси”, – сказав він.
Як Україні використати ситуацію на свою користь
Віктор Гальчинський вважає, що дана ситуація дає Україні не тільки військовий, а й політико-економічний інструмент.
“Ми маємо розуміти, що це точка тиску. Це важіль, який можна і потрібно використовувати на переговорах”, – сказав він.
Фахівець пояснив, що йдеться не обов’язково про постійні удари, а про сам фактор ризику.
“Навіть сама можливість впливу на КТК створює для партнерів питання стабільності поставок, страхування, репутаційних ризиків. І це те, що можна вбудовувати в переговорну логіку”, – зазначив Гальчинський.
За його словами, така позиція відкриває можливість для переговорів.
“Це для нас козир саме в дипломатії. Ми можемо говорити: добре, тоді давайте обговорювати або жорсткіші санкції, або додаткову допомогу, або інші механізми тиску”, – пояснив Гальчинський.
Він підкреслив, що це не означає послаблення тиску на росію.
“Це не означає, що хтось підтримує росію. Це означає, що ми можемо використовувати цей фактор для отримання більш вигідних рішень для України. Наприклад у питанні того ж тіньового флоту”, – зазначив експерт.
За його словами, у подібній конфігурації Україна опиняється не тільки у ролі сторони, що захищається, а й у ролі гравця, який впливає на глобальні енергетичні процеси.
“Це не вихід із ситуації сам по собі, але це фактор, який не можна ігнорувати. І партнери його точно не ігнорують”, – каже експерт.
Фінська затока і природні обмеження експорту
Окремо Гальчинський звернув увагу на ситуацію в Балтійському регіоні, яка додатково ускладнює експорт російської нафти.
“КТК є критичним і найбільшим хабом для експорту російської нафти. Другий варіант у росії – це Балтика, але там зараз усе дуже складно”, – сказав він.
За словами фахівця, експорт через балтійські порти суттєво скоротився не лише через санкції, а й через природні чинники.
“Через льодовий покрив у Фінській затоці експорт через балтійські порти зараз практично підрізаний до мінімуму. Танкерний рух ускладнений, особливо для старих суден тіньового флоту”, – зауважив Гальчинський.
Він додав, що ця ситуація створює додатковий тиск на російську логістику.
“Такі танкери просто не можуть нормально працювати. Частина флоту фактично стоїть навіть на своїй території”, – зазначив експерт.
У підсумку, за словами Гальчинського, поєднання санкцій, природних обмежень у Фінській затоці та чутливості КТК до безпекових ризиків формує для України унікальну дипломатичну позицію.
“Це не військовий аргумент, це аргумент для переговорів. І його точно будуть враховувати всі сторони”, – підсумував він.