В Україні офіційно запрацював Defence City, котрий надає фіскальні переваги та полегшені порядки для оборонних компаній. Першим бенефіціаром став виробник БПЛА, однак аналітики наголошують на небезпеках і необхідності вдосконалення механізму.
В Україні офіційно розпочав функціонування особливий юридичний режим Defence City, сформований для розширення оборонного виготовлення, залучення капіталовкладень і прогресу українського військово-промислового сектора. Статус бенефіціара вже одержала перша фірма. УНН з’ясовував, які привілеї надає статус бенефіціара Defence City та які існують проблемні моменти.
Що таке Defence City та хто став резидентом
За інформацією Міністерства оборони України на початку січня статус бенефіціара Defence City одержала перша фірма – творець безпілотних літальних апаратів, зокрема дронів “Vampire”, “Shrike” і перехоплювачів “шахедів”, які росія застосовує для масових атак по території України.
Defence City є складовою системної державної політики в галузі безпеки й захисту. Цей юридичний режим має створити сприятливі обставини для розширення оборонного виробництва, залучення інвестицій та розвитку українського ОПК.
Уряд працював над запуском Defence City з літа 2025 року. Зокрема, 21 серпня 2025 року Верховна Рада схвалила в другому читанні та в цілому два головні законопроєкти, які створюють юридичну основу для запуску Defence City – спеціального режиму сприяння оборонно-промисловому комплексу (ОПК), а саме законопроєкти №13420 та №13421. Кабінет міністрів 17 грудня, постановою №1745, затвердив усі ключові підзаконні акти: Порядок ведення реєстру Дефенс Сіті; Порядок подання та розгляду заяви про надання статусу резидента Дефенс Сіті; Порядок здійснення контролю за використанням звільненого від оподаткування прибутку резидента Дефенс Сіті на розвиток його діяльності; Методику розрахунку кваліфікованого доходу (“оборонного доходу”); Порядок обмеження доступу до публічних електронних реєстрів у частині інформації (відомостей) про резидентів Дефенс Сіті та Порядок подання та розгляду звіту про відповідність резидента Дефенс Сіті.
Які пільги отримують резиденти Defence City
Бенефіціари Defence City одержують комплекс економічних і операційних заохочень, які мають знизити фіскальне навантаження та прискорити прогрес виробництва.
Серед фіскальних заохочень визволення від податку на прибуток за умови реінвестування підприємствами ОПК коштів у власний розвиток, а також визволення від земельного, майнового та екологічного податків.
Крім того для бенефіціарів Defence City будуть діяти спрощені митні порядки; особливі гарантії захисту інформації та конфіденційності відомостей підприємства під час дії режиму; державна підтримка релокації та підвищення захищеності виробничих потужностей у разі необхідності.
Для середнього оборонного підприємства з оборотом €5-10 млн сумарна економія може сягати €500K-1 млн щорічно. Ключова умова – реінвестування звільнених коштів у розвиток. Контроль здійснює податкова служба, яка інформує Міноборони про порушення. Режим діє до 1 січня 2036 року або до вступу України до ЄС – тобто з високою ймовірністю 3-7 років, не десять
– вважає президент Асоціації податкових консультантів Дмитро Михайленко.
Щоб одержати статус бенефіціара, підприємство ОПК має подати до Міністерства оборони відповідну заяву та пакет документів. Йдеться про відповідність вимогам законодавства; фінансову та аудиторську звітність, а також інформацію про участь у виконанні державних оборонних контрактів.
За підсумками розгляду приймається рішення про надання статусу, відмову або повернення заяви без розгляду. У разі позитивного рішення компанія заноситься до офіційного реєстру Defence City.
Підводні камені: застереження експертів
Президент Асоціації податкових консультантів Дмитро Михайленко звертає увагу, що попри очевидні переваги режиму, Defence City має ряд ризиків, які бізнесу варто брати до уваги вже на старті.
Податкова перевірятиме цільове використання звільнених коштів. Формально гроші мають йти на розширення виробництва, R&D, закупівлю обладнання. Виведення в дивіденди або непрофільні активи = втрата пільг + штрафи за весь період використання
– попереджає Михайленко.
Крім того, за його словами, методика визначення “оборонного доходу” ще не пройшла практичного випробування.
Перші резиденти фактично стануть тестувальниками системи. Ризик – непередбачувані інтерпретації податкової
– додав Михайленко.
За словами експерта, також слід враховувати, що після приєднання України до ЄС режим Defence City доведеться адаптувати під правила держдопомоги ЄС, що може суттєво змінити його умови.
Defence City створений для “підприємств стратегічного значення”, але критерії цього значення залишаються розмитими. Чи зможуть отримати статус середні компанії з оборотом €1-2 млн, чи режим стане пільгою для обраних топгравців галузі – покажуть наступні місяці
– підкреслив Дмитро Михайленко.
Часткова підтримка авіабудівних підприємств
Серед тих, хто може претендувати на резидентство Defence City – авіабудівні підприємства. Часто крім обслуговування та ремонту авіатехніки для військових ці компанії також займаються виготовленням дронів.
Як писав раніше УНН, в законодавстві пропозиції авіації врахували частково. Поряд із основними можливостями, які відкриває Defence City для всіх учасників ініціативи, авіаційна галузь наполягала на включенні до числа резидентів суб’єктів літакобудування, що підпадають під дію Закону “Про розвиток літакобудівної промисловості”, які були визначені Кабінетом Міністрів як критично важливі для економіки. Ці підприємства, зокрема, спеціалізуються на виробництві двигунів, комплектуючих та технологій, які одночасно застосовуються у військовій і цивільній авіації. Повний перелік цих підприємств не включили, але дозволили резидентство для тих, у кого частка доходів від оборонного напрямку складатиме не менше ніж 50%.
Водночас авіації вдалося домогтися вилучення норми, яка могла б стати “прихованою бомбою” для всієї оборонки: раніше пропонувалося зобов’язати компанії у разі втрати статусу резидента Defence City відшкодовувати всі податки та штрафи за попередні роки. Після обговорень у парламенті ретроспективні санкції були вилучені.
Окремо розглядалася пропозиція виключити обмеження щодо податкової заборгованості та протермінування виконання оборонних контрактів. Йшлося про можливість включати до Переліку підприємства з податковою заборгованістю за умови її погашення протягом трьох років, з огляду на безпекові ризики, обстріли, релокацію, перебої в постачанні та інші фактори, що не залежать від виробника. У фінальному тексті цей критерій повністю не врахували, проте його вимоги були частково пом’якшені.
Попри прогрес, низка пропозицій авіаційної спільноти не увійшла до фінального тексту закону. Зокрема, не були враховані ініціативи щодо розширення підстав для включення підприємств до Переліку резидентів – пропонувалося враховувати не лише контракти Міноборони, а й міжнародні договори у сфері оборони та подвійного призначення. Також відхилили пропозицію додати до напрямів використання звільненого від оподаткування прибутку фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт з літакобудування. Не було підтримано і ідею встановити окремий порядок використання вивільнених коштів суб’єктами літакобудування за рішенням Кабінету Міністрів України (по аналогії з постановою КМУ від 07.06.2017 №476, яка діяла до 01.01.2025 року). Окрім того, не була помʼякшена норма щодо відсутності відкритих кримінальних проваджень проти компаній.
“Бойове хрещення” і необхідність допрацювань
Запуск Defence City безсумнівно став важливим знаком для розвитку оборонної промисловості, однак перші місяці роботи режиму показують: процес набуття резидентства рухається значно повільніше, ніж чекав ринок. Попри наявність усіх підзаконних актів і задекларовану готовність держави підтримувати ОПК, станом на початок 2026 року статус бенефіціара одержало тільки одне підприємство.
Очевидно йдеться не про відсутність інтересу з боку бізнесу, а про надмірну складність самої процедури та наджорсткі критерії відбору. До прикладу, відповідно до закону “Про національну безпеку України” до заявки на отримання статусу резидента Defence City необхідно подати звіт про відповідність резидента Defence City, а не кандидата на надання статусу резидента Defence City за період з 1 січня по 31 грудня відповідного календарного року, що неможливо.
Фактично Defence City лише починає проходити “бойове хрещення” практикою. Проте вже зараз стає зрозуміло, що для багатьох середніх виробників, у тому числі з авіаційної галузі, бар’єри залишаються стримувальним фактором, навіть попри очевидні фінансові вигоди.
Окремою проблемою залишається те, що значна частина пропозицій галузевих спільнот, зокрема авіабудівної, у фінальній редакції законодавства була врахована лише частково або взагалі відхилена, що може значно звужуватиколо потенційних резидентів. Таким чином виникає ризик того, що Defence City може перетворитися у режим для обраних великих гравців, і не стане масовим інструментом розвитку оборонної промисловості.
Очевидно, що законодавство про Defence City потребує доопрацювання. Йдеться не про зміну концепції, а про точкове спрощення процедур, чіткіші критерії резидентства, більшу гнучкість щодо фінансових і формальних вимог та зменшення регуляторної невизначеності. Без цього темпи приєднання нових резидентів і реальний ефект для галузі можуть залишитися дуже низькими.