Як ми спілкуємося під час закордонної поїздки на відпочинок? У готелі, ресторані, на екскурсіях, в магазині? Зрозуміло, звичайно, що краще б місцевому населенню вивчити російську і не парити мозок ні собі, ні нам. Але не всі готові до такого подвигу. Хоча багато хто вже володіє російською цілком непогано. Та й не одні ми їздимо відпочивати. Німці, англійці, поляки, чехи… Он їх скільки. Усі мови не вивчиш.
Тому цілком природним стало універсальне спілкування англійською у місцях, де туристи – основне «населення». Хтось кращий, хтось гірший, але спілкуватися та розуміти один одного можна. Багато хто починає повторювати або вивчати (кому як пощастило) основні фрази перед поїздкою. І англійською на курорті нікого не здивуєш, так само, як і її незнанням.
А здивувати можна. Досить просто вивчити кілька фраз мовою країни перебування. Щось основне, типу: «Привіт!», «Доброго дня!», «Як справи?», «Дякую!», «Будь ласка!» та подібне. Для нас – тарабарщина, а хтось зрозуміє, оцінить старання. Нехай від цього багато користі не буде, але деякі бонуси заробити можна. Та й просто цікаво дізнатися, як там чужу мову побудовано. Може, рідною мовою легше говорити стане.
Необхідні розмовники можна легко знайти в Мережі, роздрукувати/скопіювати/переписати основні вирази в блокнот або на телефон, і ось проблема «чим зайняти себе в польоті» вирішена. Достатньо кілька разів прочитати вираз, повторити про себе, уявити, коли воно буде доречним, і згадати його буде вже легко. Заодно і пам'ять потренуєте.
Будучи вперше в Туреччині, на сніданку я вирішив застосувати завчені слова і по-турецьки привітався з офіціантом, спитав, як його звуть. Бачили б ви його обличчя! Він щиро зрадів, що хтось, крім нього, знає турецьку, і наш столик став для нього найголовнішим. Мої супутники не підозрювали про моє вивчення мови і тому теж дивилися на нас з подивом і трохи з переляком.
Натхненний такими успіхами в освоєнні чужого мовлення, я став з цікавістю прислухатися до спілкування туристів з персоналом готелю. Ніхто по-турецьки нічого не говорив, один раз тільки чув – «тешеккюр еддерім» (дякую), та й то від росіян. У барі замовляють напої російською, англійською. Німці крім постійного «цвай бірр» взагалі нічого не знають і «шпрехають» лише німецькою. Поляки там щось смішно лопочуть. Треба віддати належне барменам, вони будь-якою мовою розуміли, чого від них хочуть. Здається, підійди, наприклад, китаєць та скажи на своєму: «два пива», проблем не буде. Але китайців не було, тож це припущення перевірити було важко.
Все, пішов у бар тренуватись на барменах. Чесно кажучи, не знаю, здивував я їх чи ні (думаю, що після одного сезону роботи в барі здивувати їх складно), та й турецькі слова швидко скінчилися, але Недім і Ахмет (так звали барменів) стали кращими «френдами». І тепер, хоч би скільки народу юрмилося біля стійки, мене обслуговували «без черги». Дрібниця, а приємно.
Діти теж зацікавилися цією розвагою і іноді уточнювали вимову тієї чи іншої слова. Чи знали ви, наприклад, що тарілка по-турецьки «тютюн», ніж – «бичак», а склянка взагалі – «бардак»? Смішно було спостерігати, як наші юні туристи бігали і питали: «Як по-турецьки морозиво?» або «Я сказав дядьку дякую!».
Минулого року, перед поїздкою на Кріт, «вивчив» грецьку мову. Нісенітниця… Не набагато складніше турецького. Деякі слова навіть чув десь. Ну, наприклад: аптека – «фармакіо», добре – «калА», погано – «якА». Цікаво! Та й греки теж дивувалися: звідки грецьку знаю? На що доводилося винувато посміхатися, мовляв, соррі пліз,… літл-літл, трохи себто.
Перед від'їздом пішли до магазину, який торгує сріблом. Дружині сережки там сподобалися. Ну, я їй поторгуватись пообіцяв. Треба сказати, що під час вечері «налег» на біле вино, аж надто воно мені сподобалося. “Кала”, коротше. Тому в магазині чудово зміг спілкуватися «найчистішою» грецькою, використовуючи всі тридцять слів, які знав, вставляючи для зв'язки англійські та російські висловлювання, активно жестикулюючи та змінюючи вираз обличчя. Жаль, дружина про фотоапарат не згадала.
Загалом ми так сподобалися господині, що нам солідно скинули з вихідної ціни, і сережки знайшли власників. Мало того, ця добра гречанка сходила в підсобку і принесла пляшечку домашньої раки (виноградний самогон) та пластикові стаканчики з пропозицією оцінити смак її міцного напою. Ну, хто ж відмовиться? Раки виявився дуже смачним, всі греки стали такими рідними, господині було доведено сенс російської традиції «обмити покупку» та обіцяно наступного року привезти на пробу пляшку «Путінки». На цьому ми, задоволені одне одним, попрощалися. А от змогли б так німці?
Багато історій, смішних і не дуже пов'язаних з використанням мови в іншій країні, можна було б згадати, але про це в інший раз.
Загалом все залежить від вас. Можна провести відпочинок так, що буде весело, цікаво, а головне, велика кількість незабутніх спогадів зігріватимуть холодними вечорами. Дерзайте, пробуйте, спілкуйтеся! Варто вкотре спробувати…
А зараз дружина знову щось починає. Відчуваю, доведеться чергову мову вчити. Цікаво, який?