Людина влаштована так, що все хоче оцінити саме у кількісному вигляді. Звідси і з'явилися слогани на кшталт «зморшки розгладжуються на 40%», «зуби біліють на 30%» і навіть такі анекдотичні фрази, як «шкіра стає до 20% м'якшою»… Сюди ж можна віднести і вислів «IQ дорівнює 140»… 140 чого?
Не напад на тест IQ (intelligence quotient /англ./ – коефіцієнт інтелекту). Думаю, що він створювався задля виміру інтелекту, бо як інструмент маніпулювання людиною. (Це смішно, але в деяких фірмах кажуть, що вища освіта разом із низьким IQ – ознака неординарності, так би мовити, освіченого творця…) Тому як інструмент він виправдав себе вже давно. Як, утім, і рекламні слогани. Але в чому проблема – люди стали вірити тестам IQ. Тести стали модними, і тепер, кого не спитай, – усі назвуть свій IQ. Прибрешуть чи ні – інше питання, головне – всі знають, що це таке.
Давайте подивимося, з яких міркувань тест IQ не слід сприймати всерйоз:
1. Цей тест із серії «вгадай-но». 80% питань припускають введення числа від 1 до 6 або літери від A до F… Це вносить великий елемент випадковості. Ті питання, що вимагають чіткої відповіді (слово чи число), трохи рятують ситуацію, але їх мало.
2. Немає єдиного критерію. Тестів IQ мабуть-невидимо. Вони мають не лише питання різної спрямованості, а й різні розкиди шкали. На одних тестах не набрати більше 140, на інших – і 180 не межа.
3. Тести формуються під впливом особливостей мислення їх укладача, яка теж людина, причому не завжди дуже грамотна. Наприклад: 2,4,16… – Продовжіть ряд. У відповіді – 256 (кожне число – попереднє у квадраті). Але це лише на думку автора. Адже може бути і 65536 (кожне число – 2 у ступені попереднього числа), і навіть відповідь «38» не позбавлений логіки (до 2, потім 12, потім 22.. і т.д.). Тобто аналітичні здібності та логічне мислення випробуваного можуть виявитися ширшими, ніж у автора тесту. Хіба це привід оголошувати відповідь невірною? Тут ще треба розмовляти, питати, чому відповів саме так, а чи не інакше.
4. Чим більше даних, тим менша похибка. 45 питань – це дуже мало. А головне вони не дають вичерпної інформації ні про що. Запитання розкидані по різних областях, але тільки поверхово. Людина, яка закінчила консерваторію, нічим не відрізняється від людини, яка знає кілька прізвищ композиторів. Архітектор, який збудував кілька будівель, виглядає як студент, який не до кінця забув математику.
Виходить, що для коректного (але ще не кількісного) тестування людини потрібен об'ємний тест плюс спеціаліст, який обговорює кожну відповідь із випробуваним. У цьому випадку в результаті щонайменше цілого дня роботи можна буде приблизно судити про спроможність людини в тій чи іншій (одній) області. Більше одного глибокого тесту на день проводити не варто – далі здатність людини почнуть «знижуватися» внаслідок втоми.
Кількісного (наближеного) визначення можна піддати хіба що саму кількісну науку – математику, а точніше – арифметику, тобто математичні здібності. Існує програма, що дозволяє як визначити кількісно цю область інтелекту, а й за регулярному використанні спостерігати зміни. При вузькій спрямованості, що здається, програма може оцінити здатність людини концентруватися і витривалість його мозку. Спробуйте – ви здивуєтеся, наскільки достовірними будуть результати роботи. І як вони виростуть за місяць.
А вимір всього інтелекту цілком за допомогою широко використовуваних нині методик, найчастіше, не надто достовірно і є знаряддям роботодавця при прийомі на роботу. Не варто вірити в справедливість результатів тестів IQ.