Чому “опечатка” — це некоректно? / Magnific. Ілюстративне фото
Лише одна пропущена літера — і слово втрачає сенс. Такі хиби трапляються навіть у найдосвідченіших авторів. Однак, помиляємося ми не тільки під час написання, але й коли називаємо ці хиби “опечатками”.
Які українські відповідники можна вжити замість слова “опечатка”, розповідаємо з посиланням на філологиню Світлану Чернишову.
Як правильно українською назвати “опечатку”?
Ми всі час від часу припускаємося помилок у письмі чи під час набору тексту. Пропустили букву, переставили склади, натиснули не ту клавішу… І найчастіше кажемо: “Це опечатка”. Проте в українській мові існують власні слова для цього, і вибір залежить від того, яку саме похибку допущено.
Опечатка — це запозичення з російської мови, яким позначають помилку, що виникла під час друкування або набирання тексту.
Почнемо з того, що українською не “печатают”, а — друкують. Тому найпоширенішим українським відповідником до російського “опечатка” є друкарська помилка. Саме такий варіант пропонує Олександр Пономарів, доктор філологічних наук, професор.
Як замінити “опечатку”: дивіться відео
Сьогодні, коли більшість текстів ми створюємо на комп’ютері чи телефоні — друкуємо, тому все частіше використовується слово одрук.
Є й інші слова, які можна вжити, наприклад — описка та огріх.
Описка — це випадкова хиба, допущена під час написання чи набирання тексту: пропущена, переставлена чи неправильно написана літера або слово. Схоже пояснення ви знайдете і для слова огріх, однак його можна використовувати і для виробів — огріх у виготовленні.
Нинішня ситуація в Україні змушує шукати альтернативні методи навчання. Наприклад, дистанційна ліцензована школа “Оптіма”, яка забезпечує якісний та безперервний навчальний процес навіть за форс-мажорних обставин.
Слово “описка” утворене від дієслова “описатися”, тобто ненавмисно припуститися хиби під час письма. Воно є питомим для української мови й давно зафіксоване у словниках.
Ви зустрінете ще кілька цікавих варіантів, запропонованих мовознавцями:
- одруківка,
- хиба,
- хибкодрук,
- хибодрук,
- друкохиба.
Ці слова притаманні українському словотворенню; ми просто раніше про них не знали або не чули, але вони зрозумілі кожному українцю.
Цікаво! У середньовіччі в Європі, коли німецький майстер Йоганн Гутенберг створив механічний пристрій для відливання металевих літер та ручний прес, що започаткувало сучасне книгодрукування, виникло й слово “одрук”. Це була настільки копітка праця, що помилки траплялися нерідко, але вони існували й раніше, коли книги писалися вручну. Іноді ж, щоб пояснити помилки, вигадали демона Титивілія, який вносить огріхи в роботу писаря. Існує навіть ілюстрація XIV століття на цю тему.
Ілюстрація XIV століття про демона Титивілія / Вікіпедія
Крім того, в українській мові існує ціла група назв випадкових помилок, утворених від дієслів:
- описка – хиба під час письма;
- одрук – помилка під час друкування тексту;
- обмовка – ненавмисна помилка в усному мовленні;
- обрахунок – помилка в підрахунках;
- недогляд – помилка через неуважність.
Тож замість російського слова “опечатка” українською варто вживати одрук або друкарська помилка чи один із варіантів, запропонованих мовознавцями, залежно від контексту та ваших уподобань. Говорімо українською!