Тюль – до якого роду належить слово? / Magnific. Ілюстративне фото
Чому слово “тюль” викликає стільки дискусій? Переважна більшість інтуїтивно відносить його до жіночого роду, адже поряд існують “штора”, “фіранка”, “гардина”. Однак, мовна норма вказує на інше.
Певна кількість слів зберігають пам’ять про місце свого походження. “Тюль” – це саме такий випадок. Воно запозичене до української мови з французької і досі нагадує про місто, яке здобуло світову славу завдяки своїм тканинам, як розповідає Віктор Дяченко.
До якого роду належить слово “тюль”?
Це слово знайоме кожному дому, навіть якщо у вашому помешканні його немає – тюль. Але йому, неусвідомлено, змінюють граматичну стать. В українській літературній мові тюль є іменником чоловічого роду. Чому ж багато хто вживає вислів “біла тюль”?
Найчастіше це пояснюється мовною аналогією. Поряд існують слова: штора, фіранка, завіса, гардина. Усі вони належать до жіночого роду. Через це люди несвідомо поширюють цю ознаку і на слово тюль. Проте граматичний рід визначається не значенням слова, а встановленою мовною нормою.
Тому коректно вживати:
-
білий тюль;
-
новий тюль;
-
прозорий тюль;
-
придбати тюль.
Чоловічий рід цього іменника закріплений в академічних словниках та актуальному “Українському правописі”, оскільки саме таким чином це слово історично увійшло до нашої мови.
Якого роду “тюль”: перегляньте відео
Згідно зі словниками української мови, тюль – це тонка, прозора сітчаста тканина, яка використовується для виготовлення фіранок, декоративного оздоблення одягу, весільних суконь, вуалей та інших виробів. Згодом словом “тюль” стали позначати і саму фіранку, зроблену з цієї тканини.
Відкрийте для вашої дитини нові можливості з “Оптімою”! 18 серпня перша й найбільша дистанційна школа України проводить безкоштовний вебінар. Серед обговорюваних тем: формат навчання, освітня платформа, підтримка учнів та переваги дистанційної форми навчання. Початок о 19:00. Реєстрація для безоплатної участі у вебінарі доступна за посиланням.
Звідки походить слово “тюль”?
Слово “тюль” походить від французького tulle. Його назва пов’язана з французьким містом Тюль (Tulle), де ще в XVI столітті розпочали виробництво легкої сітчастої тканини. Саме звідти вона поширилася Європою, а разом із тканиною розповсюдилася і її назва.
Подібно до того, як слово “батист” виникло від прізвища ткача, а “денім” – від французького de Nîmes (“з Німа”), тюль отримав свою назву на честь міста.
Французька мова подарувала українській мові сотні слів, якими ми користуємося щодня. Наприклад: гардероб, жалюзі, парфуми, бульйон, журнал, балет, етикет.
Більшість із них увійшли до української мови через європейські культурні зв’язки XVIII–XIX століть і настільки органічно вкорінилися, що сьогодні ми вже не сприймаємо їх як запозичені.
Цікавий факт! Назви географічних об’єктів нерідко ставали назвами предметів. Наприклад: тюль – від міста Tulle; денім – від французького de Nîmes (“з Німа”); шампанське – від провінції Шампань; одеколон – вода з Кельна (eau de Cologne). Такі слова називають топонімічними запозиченнями.
Незважаючи на поширену помилку, в українській мові тюль є іменником чоловічого роду. А сама історія цього слова вкотре доводить, що за звичними речами часто ховається цікава мовна та культурна спадщина.