Масові заворушення у наш час можливі майже у будь-якій країні. Крім, може, «найпровінційніших» і спокійніших типу Ісландії… Та й ті, напевно, не гарантовані.
Серйозні заворушення означають втрату урядом (нехай на якийсь час) контролю над ситуацією. І отже, небезпека несуть не лише безпосередньо самі хвилювання, а й «антураж» – супутні загрози голоду, відсутності комунальних та соціальних послуг тощо.
Тобто забезпечення себе та близьких усім потрібним стає справою рук самих мешканців міста. Це саме собою складно. На те він і місто, щоб забезпечувати хоч би мінімальний комфорт. І нам інше незвично, і саме місто до самозабезпечення не пристосоване. Та ще й неспокійні умови. По-перше, оточуючі займатимуться тим самим – видобутком їжі, одягу, палива тощо. І не факт, що всього вистачить на всіх. По-друге, якщо причиною стали масові хвилювання – адже вони не припиняться. І агресивно налаштовані громадяни нікуди не подінуться.
І якщо заворушення з усім супутнім стали фактором ризику, непогано б до них підготуватися. Психологічно та матеріально. І перше – важливіше. Якщо внутрішньо прийняти саму таку можливість, це вже спонукає вас серйозніше поставитися до решти.
Тільки починати треба заздалегідь. Не чекаючи, коли небезпека стане очевидною всім. Щоб її передбачити, потрібно лише відстежувати ситуацію в місті та країні. Нічого не відбувається просто так, одразу і без причини. У суспільстві – без попередніх сигналів. Без інформації у ЗМІ та тим більше в Інтернеті. Цього цілком достатньо.
Тільки не довіряйте будь-якої інформації і тим більше першому аналізу ситуації, що трапився. Адже ви не знаєте ні справжніх резонів автора, ні його обізнаності. Втім, багато хто так і робить, множачи безглузді чутки і заздалегідь готуючи паніку. Грамотна робота з інформацією дозволить передбачити можливість заворушень. І підготуватись до цього неприємного явища.
Мова не лише про запасання продуктів. Це само собою, зазвичай вдома і так є запас продуктів, що довго лежать: цукру/солі, круп, консервів, сірників. Ймовірно, далося взнаки минуле нашої країни з війнами та систематичним голодом. Багато хто перейняв звичку запасатися у старших, які пережили війну.
Але масові заворушення нашої історії все-таки не дуже властиві. Принаймні вони не властиві людям старших поколінь. Боялися війни та голоду, але не екстремізму. Чи не розколу суспільства.
У наш час багато що змінилося. Заворушення у містах, серйозні хвилювання та інші прояви нестабільності стали звичною справою. Настільки, що саме до них варто заздалегідь підготуватися.
Щоправда, багато хто примудряється не помічати тривожних сигналів та ознак. Адже безладдям завжди передує спочатку диференціація, а потім розкол суспільства. Найімовірніше – за соціальним чи за національною ознакою. Досить довго наростає напруженість.
«Вибуху» передує ускладнення обстановки : накопичення роздратованості, негативізму, агресивних настроїв. Одночасно падає авторитет влади та їхня здатність контролювати ситуацію. Конкретніше це проявляється згуртовуванням опозиції, наростанням тривожних і панічних чуток, зростанням невдоволення. І матеріально: зниження рівня життя. З різних причин: спад виробництва чи як у нинішній Росії – через санкції. Не це важливо, а результат – те, як це впливає на населення.
Але для початку реальних заворушень потрібен привід. Та й той спрацює, лише якщо невдоволення досягло критичного рівня. Тоді «запалом» може виявитися будь-що. І подія, що спонтанно відбулася, і навмисна провокація. Проблема в тому, що вкотре спалахнувши «з приводу», хвилювання можуть продовжуватися і навіть наростати вже самі собою.
У стихійних масових заворушеннях немає нічого хорошого. Але можлива найгірша ситуація: якщо у заварусі беруть участь організовані групи бойовиків. Не має значення, зовнішні це агенти або спонтанно сформовані з місцевих жителів. Неважливо, чи служать вони якимсь політичним цілям або рухомі суто «особистими» мотивами на кшталт спраги помсти, наживи чи «справедливості». Терористи це чи просто бандити. Важливо, що це агресивна та організована сила.
Серед заходів безпеки можна умовно виділити:
– Попередні, що приймаються заздалегідь;
– заходи безпечної поведінки у власне ситуації заворушень;
– Заходи в період закінчення безладів, наведення порядку.
Заздалегідь вживаються заходи щодо:
– забезпечення себе та близьких необхідними матеріальними ресурсами;
– отримання необхідних у кризовій ситуації знань та навичок;
– посильного моніторингу ситуації, відстеження загрозливих змін для своєчасного вжиття необхідних заходів;
– Психологічна підготовка до можливої кризової ситуації.
Саме попередня підготовка – основа та запорука ефективного захисту на всіх подальших етапах. Нічого другорядного тут немає. Це я до того, що, захопившись матеріальними аспектами (закупівлею продуктів, комплектуванням спорядження тощо), не треба забувати про психологічні. Без готовності вижити і хоч якихось знань та умінь запаси, і навіть зброя трохи стоять. Припасів легко позбутися, за серйозної заварухи претендентів на них буде чимало. І можливо, якраз рішучих та організованих. Та й зброя дієва лише за здатності (уміння і готовності) ним користуватися. І грамотний моніторинг ситуації допоможе поступово усвідомити, що готуватись до кризи доведеться. Головне – своєчасно це зрозуміти.
Швидше за все, наростання напруженості, якщо таке відбувається, помітно без звернення до інтернет-експертів. А люди розумні та обережні починають вживати заходів ще раніше, до появи явних ознак якоїсь кризи. А якщо вже ті з'явилися – тим паче.
Що з конкретних заходів є пересічному громадянину?
Підготовка себе та близьких до можливих (причому в найближчому майбутньому) серйозних змін у житті. До того, що чергова начебто криза може обернутися значно серйознішими неприємностями. Причому потрібно ясно донести: може дійти і до стрілянини, запровадження військового стану та наслідків, що випливають.
Мета психологічної підготовки: якщо справа справді зайде далеко – уникнути паніки. І заздалегідь, спокійно вживати рішучих заходів. Аж до того, щоб у разі потреби оперативно залишити місто.
І незалежно від конкретних заходів, наперед готувати ґрунт. Повторю: не про запасання сірників і консервів. Тобто і це важливо, але добре б знати, де і як ви рятуватиметеся з усіма цими припасами. Більшість громадян нехтують підготовкою попереднього плану дій у разі загострення ситуації. Причому краще мати кілька варіантів, адже події можуть піти по-різному.
Це ще й важливий чинник психологічної підготовки. Всерйоз опрацьовуючи план дій, ми приховано готуємося до можливих НС. Водночас людям розумним стане ясно, чи достатньо в них знань і навичок. Усвідомлення нестачі – перший крок до зміни! Ніхто не заважає ці навички (чи хоча б знання) здобути. У Мережі повно інструкцій на всі випадки та варіанти розвитку подій. Потрібно лише не нехтувати наявними можливостями. І це теж частина психологічної (хоча і не тільки) підготовки.
Напевно, пересидіти масові заворушення у місті – найпростіший варіант. У квартирі можна і запастись чим потрібно, і зміцнитися, і захищатися. З іншого боку, у місті ви неминуче зіткнетеся з мародерами, погромниками, можливо, бойовиками.
Під час підготовки до НС не «дрібніть», занурюючись у нюанси. Ідемо від більшого до меншого. Перше «розгалуження», лише два «великі» варіанти: залишатися в місті чи ні. Насправді в НС однаково можливі обидва варіанти. Обставини можуть скластися так, що місто доведеться залишити незалежно від вашого бажання. Обов'язково передбачте цю можливість.
При цьому ви можете бути надані самим собі, і опинитися під контролем влади. Наприклад, у разі швидкого запровадження надзвичайного стану. І одна справа – воєнний стан у місті, інша – примусова (або вимушена, але організована владою) евакуація. Готуватися треба і до того, і до іншого. Але ситуація під контролем будь-якої влади – зовсім не те саме, що виживання в умовах анархії, хаосу. Це друге “розгалуження”, яке потрібно передбачити вашим планом виживання.
І знову повторюю: психологічно готуємося самі та готуємо близьких. До того, що нехай ситуація поки що стабільна, це тільки поки що. Що можна чекати на її погіршення, можливо, стрімкого. Що головне – не запанікувати; що холодна голова – за великим рахунком єдине, що може допомогти.
І що все добре в міру та вчасно. Все робимо свого часу: плануємо, чекаємо, готуємося, рятуємось. Тільки треба не полінуватися. З іншого боку, важливо не зациклитися на цьому, не перетворитися на карикатурного «виживальника», який повністю занурений в одну тему і тягає при собі цілий «екстренний набір виживальника». Про ці комплекти «про всякого пожежника» ми говорили і ще скажемо. Просто все добре в міру.
Повернімося до плану заходів. Прикиньте, що вам потрібно запасти, зробити, забезпечити на кожному розгалуженні. Наприклад, у разі «залишитися в місті». Відразу обмовимося: не покладайтеся на чиюсь допомогу. Добре, якщо вона буде, але розраховувати варто лише на власні сили. Припускаємо найгірше, сподіваємося на краще.
У місті не сховаєшся. У квартирі не сховатись і не відсидітися. Будь-які серйозні заворушення супроводжуються нестачею їжі, одягу тощо, аж до відключення комунальних послуг. Порушується скрізь, але в сільській місцевості простіше перейти на натуральне господарство. У місті ми залежні від зовнішнього постачання і самі прив'язані до квартири, до житла. Ми не мобільні та залежні від багатьох людей.
Та й безпека ілюзорна. Якщо навколо потреба, влади немає, а в місті безлади та агресивні індивіди, то рано чи пізно почнуться грабежі (якщо раніше не почалися активні дії бойовиків, які просто винищують населення!). Вийти на вулицю – отже, наразитися на мінімум ризику пограбування.
Житло рано чи пізно почнуть грабувати. І тут неважливо, покинуте воно чи житло. Неважливо, як ви круті. Рано чи пізно знайдуться сильніші, до того ж численні. А виїхати з міста до НС можна лише вчасно. А там якщо не влада перекриє виїзд, то агресивні громадяни унеможливлять скількись серйозного переїзду. Тим більше на автомобілі та з родиною.
І до того, якщо загроза стане очевидною для всіх, можна просто не пробитися через пробки. Тож якщо їхати, то заздалегідь. Вляжеться – повернутися завжди можна.
Що запасати? Стандартний набір: сірники (запальнички, кресала), довгограючі продукти, сіль, цукор, чай, кава. Цигарки. Спиртне. Деяку частину сипких продуктів краще розфасувати невеликими упаковками, аж до порційних. На випадок, якщо доведеться терміново бігти та нести «мобільний» запас-пайок на собі. Можна відразу приготувати запас у невеликих сумках, підсумках, рюкзаках.
Батареї, акумулятори для мобільних пристроїв. Зарядний пристрій можна використовувати на сонячних батареях. Пальне для автомобіля – щоб вистачило дістатися місця, де можна сховатися.
Так, і запасіться хоч якимось пальником, плиткою та ін. Можуть відключитися і газ, і електрика. Так що запасіть ще свічки, гасову лампу або щось ще освітлювальне на ваш розсуд. Можна електричне, але рано чи пізно постане питання заміни елементів живлення. Малопотужні акумулятори можна заряджати від портативної сонячної батареї. До речі, акумулятори для будь-якої дрібної техніки можуть бути кращим варіантом, ніж батареї. Акумулятори можна заряджати багато чого. Потрібні лише адаптери, перехідники та перетворювачі напруги. Придбайте!
Не має значення, залишитеся вдома або збираєтеся поїхати. Якщо маєте намір, зрештою, розташуватися стаціонарно – беріть всього із запасом. Щоб за потреби могли поділитися. Все можливе. Може хтось прибитися до групи, може частина відібрати. Та й гроші в НС не такі значні, як мінова торгівля. Тож, по можливості, враховуйте це.
До речі, саме тому має сенс обов'язково запастись чаєм, кавою, цигарками, спиртним. Навіть якщо ви цього не вживаєте, усе це – мінова валюта.
Виходячи з дому (а виходити по всякому доведеться, хоча б іноді), можливо, має сенс мати при собі невеликий запас, що носиться: сухий пайок, сигарети. На випадок, якщо доведеться терміново тікати з міста чи просто затриматись у місті на невизначений час. Та й якщо зупинять грабіжники – можна спробувати «відмазатися»: на кшталт самі вибираєтеся з міста і все майно – при собі. І якщо що, віддавайте. Інакше можуть вимагати вести додому. Воно треба?
Та й раптом трапиться на шляху зустріти просто звичайних людей. Розплатитись за допомогу чи послугу, обміняти на щось.
Тільки беріть найнеобхідніше. І те, що є вдома, в запасі. Взагалі-то, подібні «прогулянкові» комплекти мають бути заготовлені на всіх домашніх та із запасом. За принципом “взяв і пішов”. Стане в нагоді і на випадок екстреного залишення житла, і примусової евакуації.
Якщо твердо вирішили відсиджуватися вдома – шукайте можливість розкласти запаси по різних місцях і схованках. Пам'ятайте: грабіж не тільки можливий, а скоріше імовірний. І не потрібно поганої самовпевненості, не відбитися. Зате легко можна залишити себе та близьких без запасів.
А так є можливість позбутися «малої крові», тобто частиною. Власне, без особливих протестів надається частина. І, звичайно, не демонструйте зайвий раз свого добробуту.
І повернемось до психологічної підготовки.
У місті однією родиною не захиститись. Поодинці, може, і вийде ховатися. Теж, звісно, не у квартирі. Тобто жити у квартирі можна, але пограбують. Сховати все по різних затишних місцях. Щось у домі, щось поза ним. І мобільно переміщатися між схованки, а краще укриттями, де можна спокійно пересидіти.
Для сім'ї це навряд чи підійде. Тому готувати доведеться не лише близьких, які живуть із вами. Але й сусідів. Тільки тут – якомога обережніше, щоб не створити про себе враження божевільного!
Вам потрібно не злякати, а підготувати тих, кого можна. Начебто практика показує, що там, де мешканці організовували загони самооборони, вони цілком успішно протистояли і кримінальному елементу, і погромникам, і грабіжникам. Причому і практика та історія. У різні часи та в різних країнах населення само захищалося від нападів, якщо у влади з якихось причин не доходили руки. Звісно, не про протистояння чужої армії! Але з організованими бандами справлялися. Адже їх не ловити потрібно, а за великим рахунком – відігнати.
Але для цього потрібно організуватись та об'єднатися. І бажано не колись по будинку вже пройшлася перша хвиля погромів, а заздалегідь. Ось і готуйте ґрунт. Обережно шукайте сусідів-однодумців. Хоча б просто зацікавлених у безпеці своїх сімей та тих, хто усвідомлює ситуацію.
Далі буде …