Основні тези
- Слово “біль” в українській мові є іменником чоловічого роду, попри те, що нерідко помилково використовується у жіночому роді.
- Рід слова визначається не лише його закінченням, а є лексичною нормою, яка підтверджується словниками та граматичними довідниками.
Якого роду слово “біль”? / Колаж 24 Каналу
В той час, як випускники старанно готуються до НМТ та повторюють правила української граматики, ми також можемо освіжити деякі цікаві моменти. Зокрема, якого ж роду є слово “біль” – чоловічого чи жіночого?
Про поширену неточність, яку можна почути навіть у сучасних композиціях – невірний рід слова “біль”, ділимося з посиланням на викладачку української мови Світлану Чернишову.
Якого ж роду слово “біль”?
Це слово ми можемо промовляти і чути майже щодня, однак у розмові часто чуємо та навіть самі допускаємо помилки. У чому ж причина того, що у такому нескладному слові багато українців роблять суттєву помилку?
Згадайте уривки з двох відомих пісень:
“Ця біль мине!
Думки я словами відганяю,
Ця біль мине!” (Люблю тебе. Сергій Заболотний)
“Моя любов чорна біль
І гірка наче токсичний полин” (Дим. Время і Стєкло)
Помітили неточність? Мова йде про слово “біль”, яке дуже часто хибно розглядають і використовують як іменник жіночого роду: “сильна біль”, “гостра біль”.
Поширена помилка у слові: дивіться відео
Слово “біль” належить до чоловічого роду, хоча його вигляд може вводити в оману, оскільки закінчується на м’який приголосний, як багато іменників жіночого роду. Однак в українській мові граматичний рід визначається не тільки закінченням – це словникова норма, яку слід запам’ятовувати. Це підтверджується словниками та граматичними довідниками.
У “Словнику української мови” зазначено: біль, (чоловічий рід) – “відчуття фізичного чи душевного страждання”.
Мовознавці пояснюють: “біль” належить до м’якої групи чоловічого роду II відміни, тому що має основу на м’який приголосний (-ль) і відмінюється подібно до слів край – краю, учитель – учителя. Отже: біль – болю – болем – у болю тощо.
Правопис 2019 року не змінює граматичного роду цього слова – воно залишається чоловічого роду.
А щоб вам було простіше запам’ятати, візьміть до уваги один факт – багато хвороб в українській мові чоловічого роду – нежить, кір, біль, кашель.
Як запам’ятати рід слова “біль”: дивіться відео
- Біль без язика, але каже, де болить (приказка).
- Він аж застогнав від болю (Марко Вовчок).
- З болем у серці згадала Леся Українка долю України.
В українській мові є достатньо безсуфіксних іменників чоловічого роду м’якої групи другої відміни:
- праслов’янських: ву́гіль, день, джміль, коро́ль, край, о́кунь не факт, що безсуфіксне, можливо, від *oko або *ak, але зараз не сприймається як суфікс, тать застаріле, хміль, я́тіль діалектне;
- пізнішого походження: білль, водеві́ль, вухна́ль, кіль, кріль, курку́ль, паро́ль, цо́коль, чай.
Отже, правило не залишає сумнівів: “біль” – це “він”, а не “вона”.
До речі! Узгодження з прикметниками та дієсловами – найлегший спосіб перевірити себе:
якщо говорите “цей біль не минає”, то й прикметник має бути чоловічого роду – сильний, тупий, хронічний.
Таким чином, слово “біль” – чоловічого роду, хоча інтуїтивно воно може здаватися жіночим через закінчення на м’який приголосний. Це приклад того, як історія слова та граматичні особливості визначають його рід, а не лише зовнішня форма. І коректне використання цього слова – показник мовної грамотності та поваги до мовних норм.