Чому не серпень? / Мagnific. Ілюстративне фото
Назви місяців – це невелика народна історія. Вони можуть свідчити про імператорів чи богів, а також про природу, працю людей та життя наших пращурів. Який шлях обрали українці?
У календарі всього дванадцять найменувань місяців, але навіть їх калькують на російський манер чи припускаються помилок. Один із поширених невірних варіантів – називати останній місяць літа “серпнем”. Розповідаємо, як називати правильно, посилаючись на “Всеосвіту”.
Чому українською правильно не “серпень”?
Літо минає стрімко, вже наближається останній місяць. Але навіть його назва потребує мовного виправлення, адже він зовсім не “серпень”. Українська літературна мова визнає лише одну нормативну назву для останнього місяця літа – серпень.
Слово “серпень” походить від латинського Augustus – титулу римського імператора Октавіана Августа, який він отримав у 8 році до нашої ери. У багатьох європейських мовах назва цього місяця зберегла саме цю форму: August (англійська, німецька), août (французька).
В українську мову воно потрапило через російську традицію, тому “серпень” є калькою, чужою для нашої автентичної системи найменувань.
Назва “серпень” походить від слова “серп” – знаряддя, яке в давнину використовували для зрізання зернових культур. Саме в цей період відбувалися найважливіші жнива, тому місяць і отримав таку назву.
Подібний принцип лежить в основі багатьох інших українських назв місяців:
- січень – від сікти (розчищати ліси);
- березень – пов’язують з березою або заготівлею березового соку;
- квітень – час цвітіння;
- травень – пора пишної трави;
- липень – період цвітіння липи;
- жовтень – час, коли листя жовтіє;
- листопад – місяць, коли опадає листя.
Отже, український календар відображає ритми природи та діяльність людини.
Як ще називали серпень?
У різні періоди та в різних регіонах України існували також народні найменування цього місяця. Серед них:
- жнивець – місяць жнив;
- жнивень – час збору врожаю;
- копень – від копиць збіжжя, які складалися на полі;
- густоїд / густир – пора достатку, коли дозріває багато овочів та фруктів;
- гедзень – час активності цієї комахи;
- ки́вень, ки́вотень – від того, що тварини від надокучливих комах хитають головою;
- спасівець – на честь великого свята цього місяця;
- хлібочол / хлібосол – місяць нового хліба.
А ще – бари́льник, прибери́ха-припаси́ха, ильовіць, илевий / елевей. Чимало, правда ж? І всі ці назви пов’язані або з природою, або з працею.
Більшість цих найменувань залишилися лише у народній традиції та етнографічних записах, а нормативним стало серпень.
Назва серпень – це не просто слово з календаря. Вона зберігає пам’ять про працю наших пращурів, жнива та українську мовну традицію. Тому, плануючи відпустку чи зустріч, варто казати “на серпень”, а не “на серпень”.