Що таке реманент? / Колаж 24 Каналу, фото Назарія Лазура
Існують слова, з якими ми стикаємося в навчальних закладах, на спортивних майданчиках чи в саду, але не завжди можемо точно пояснити їхнє значення. Однак за ними ховається багатовікова історія.
Сільськогосподарський, спортивний, пожежний, господарський інвентар – все це може бути “реманентом”. Але чи знаєте ви, що означає це слово і яке його походження в українській мові? Ми розповімо, спираючись на дані “Словопедії”.
Значення слова “реманент” та його походження
Термін “реманент” сьогодні використовується не так часто. Дехто пов’язує його з аграрним сектором, інші – зі спортивним спорядженням або побутовим приладдям. Проте мало хто замислюється над тим, що це слово означає і звідки воно походить.
Слово “реманент” увійшло до української мови через польську “remanent”, яка, у свою чергу, походить від латинського remanēns, що означає “той, що залишається”. Спочатку воно вживалося для позначення майна, яке залишалося після ревізії чи обліку, а згодом набуло значення обладнання та господарського начиння. Якщо зазирнути до словників, ми знайдемо кілька визначень:
- Сільськогосподарське знаряддя – плуги, борони, сівалки тощо.
- Простими словами – інвентар, спорядження, інструменти.
- Сукупність предметів, потрібних для певної сфери діяльності; обладнання.
- Перелік певного майна.
- Навіть “живий реманент” – худоба, яка використовується в господарстві (робоча, молочна, м’ясна).
Таким чином, залежно від контексту, слово “реманент” може позначати як окремі предмети, так і повний комплект необхідного обладнання.
Реманент – це набір предметів, знарядь, пристроїв або обладнання, необхідних для виконання певної роботи, заняття чи ведення господарства. Саме тому ми говоримо:
- сільськогосподарський реманент;
- спортивний реманент;
- пожежний реманент;
- господарський реманент;
- рибальський реманент.
Цікаво! Раніше ми писали про різницю між словами “рибалка” та “риболовля” в українській мові – це не тотожні поняття.
В українській мові термін “реманент” відомий понад століття і присутній в академічних словниках та літературних творах. Він вважається нормативним і активно використовується як у повсякденному мовленні, так і в професійній сфері.
- Був у нього реманент: два плуги, три борони, малесенька віялочка. (Григорій Тютюнник).
- В саду стояла присадкувата комора, схожа на печерицю, де переховувались заступи, граблі, пилки, апарати для розбризкування отрути – увесь необхідний садовий реманент. (Олесь Донченко).
З часом слово “реманент” витіснило інше – інвентар. Однак і воно є запозиченням, але вже з німецької мови. Inventár (у XVIII столітті – Inventarium) означало “інвентар, старі меблі, пожитки”. А в латинській мові inventarium – це “те, що слугує для знаходження, опис, список”.
Найчастіше, інвентар – це майно або його перелік (згадайте інвентарні списки чи процес інвентаризації), тоді як реманент частіше позначає саме знаряддя, спорядження та обладнання для роботи чи певної діяльності.
Отже, коли йдеться про інструменти, спорядження чи господарське обладнання, сміливо використовуйте слово “реманент”. Воно є невід’ємною частиною української літературної мови і вже багато поколінь позначає все необхідне для праці або специфічного виду діяльності.