Чому “опечатка” – це хиба? / Magnific. Ілюстративне фото
Одна пропущена літера – і слово вже набуває іншого змісту. Такі неточності трапляються навіть у найдосвідченіших авторів. Однак помиляємося ми не лише під час написання, а й тоді, коли називаємо ці недоліки “опечатками”.
Якими українськими синонімами замінити слово “опечатка”, розповідаємо з посиланням на філологиню Світлану Чернишову.
Як коректно українською назвати “опечатку”?
Всі ми часом припускаємося хиб під час письма чи набору тексту. Пропустили літеру, переставили склади, натиснули не ту клавішу… І найчастіше кажемо: “Там опечатка”. Проте в українській мові для цього існують власні терміни, і вибір залежить від того, про яку саме похибку йдеться.
Опечатка – це кальковане слово з російської, яким називають хибу, зроблену під час друкування або набирания тексту.
Почнемо з того, що українською не “печатают”, а – друкують. Тому, найпоширеніший український відповідник до російського “опечатка” – друкарська помилка. Саме такий варіант пропонує Олександр Пономарів, доктор філологічних наук, професор.
Як замінити “опечатку”: дивіться відео
Сьогодні, коли більшість текстів ми створюємо на комп’ютері чи телефоні – набираємо, тому дедалі частіше вживають слово одрук.
Маємо й інші слова, які можна використати, наприклад – описка та огріх.
Описка – це випадкова неточність, допущена під час написання або набору тексту: пропущена, переставлена чи неправильно написана літера або слово. Схоже пояснення ви знайдете і для слова – огріх, але його можна вжити і для виробів – огріх у виготовленні.
Теперішня ситуація в Україні змушує шукати альтернативні шляхи навчання. Такі як дистанційна ліцензована школа “Оптіма”, яка забезпечує якісний і безперервний навчальний процес навіть за форс-мажорних обставин.
Слово “описка” утворене від дієслова “описатися”, тобто ненавмисно припуститися помилки під час письма. Воно є питомим для української мови й давно зафіксоване у словниках.
Ви зустрінете ще кілька цікавих варіантів, які пропонують мовознавці:
- одруківка,
- хиба,
- хибкодрук,
- хибодрук,
- друкохиба.
Ці слова характерні для українського словотвору, ми просто про них раніше не знали і не чули, але вони зрозумілі кожному українцеві.
Цікаво! У середні віки в Європі, коли німецький майстер Йоганн Гутенберг створив механічний пристрій для відливання металевих літер і ручний прес, що започаткувало сучасне книгодрукування, виникло й слово “одрук”. Це була настільки клопітка робота, що помилки були не рідкістю, але вони траплялися і раніше, коли книги писалися вручну. Але деколи, щоб пояснити хиби, вигадали демона Титивілія, що вносить огріхи в роботу писаря. Існує навіть ілюстрація XIV століття на цю тему.
Ілюстрація XIV століття про демона Титивілія / Вікіпедія
Крім того, в українській мові є ціла група назв випадкових неточностей, утворених від дієслів:
- описка – помилка під час письма;
- одрук – помилка під час друкування тексту;
- обмовка – ненавмисна хиба в усному мовленні;
- обрахунок – помилка в підрахунках;
- недогляд – хиба через неуважність.
Тож замість російського кальку “опечатка” українською варто вживати одрук або друкарська помилка чи один з варіантів, які пропонують мовознавці, залежно від контексту та ваших уподобань. Говорімо українською!