Слова, які вже не пам’ятаємо / Мagnific. Ілюстративне фото
Чи замислювалися ви, що деякі цілком звичні українські слова колись були новотворами? Серед тих, хто активно “кував” нову українську лексику, був і Іван Франко.
“Привид”, “отвір”, “проблиск”, “свідоцтво” – що спільного між цими словами? Усі вони належать до так званих “кованих слів”, які пов’язують із мовотворчістю Івана Франка, розповідаємо з посиланням на популяризатора мови, музиканта Рамі Аль Шаєра.
Які слова подарував українській мові Іван Франко?
Сьогодні, 27 серпня, день народження Івана Франка. І, можливо, ви здивуєтеся, дізнавшись, що частиною його спадщини є не лише літературні твори, а й слова, якими ми користуємося досі.
Наприкінці XIX – на початку XX століття українській літературній мові доводилося активно розширювати словниковий запас, адже вона мала обслуговувати не лише побутове спілкування, а й науку, культуру, публіцистику та інші сфери.
Так виникали “ковані слова” – авторські новотвори, створені українськими письменниками та діячами культури. Іван Франко був одним із найактивніших учасників цього процесу. Існує навіть “Словник з творів Івана Франка”, у якому чимало слів і значення яких ми уже й не знаємо.
Якщо Telegram заблокують Не губіть 24 Канал – підписуйтеся на нас у WhatsApp Додати
Серед слів, які дослідники пов’язують із Франком, називають:
- “леніти” – хотіти, бажати леліяти;
- “багателізува́ти” – не надавати значення, нехтувати;
- “ла́тво/лацно” – легко, добре чи зручно;
- “макулар” – чернетка, нотатка;
- “павзува́ти” – робити перерву в заняттях;
- “парапля” – парасолька;
- “сажавка” – маленький ставок;
- “двигнення” – піднесення;
- “жа́сний, же́сний – страшний, жахливий;
- “магаго́ні” – меблі з червоного дерева.
А безпосередньо, до слів вигаданих письменником, відносять:
-
Чинник
-
Привід
-
Отвір,
-
Свідоцтво
-
Взаємини
-
Проблиск
-
Привід
-
Поступ
-
Невпинний
- Поступ
- Невпинний
- Проблиск
- Привід
- Припис
- Недвижно
- Прямовисно
- Пречудовий.
Подумайте: сьогодні одні слова уже забуті, а до інших так звикли, що важко повірити, ніби колись вони були новими й незвичними.
Водночас важливо уточнити: не варто розуміти це як буквальне “Франко одного дня придумав слово, якого ніхто до нього не знав”. Ідеться про слова, які мовознавці традиційно зараховують до “кованих” і пов’язують із творчістю Франка. Деякі з них він міг творити сам, а деякі – активно вводити в літературний ужиток або закріплювати у своїх текстах.
Франко взагалі вважав, що українська мова має розвиватися і бути здатною передавати складні наукові, суспільні та культурні поняття. Саме тому він не боявся мовотворчих експериментів.
Франко – не лише письменник, що знаєте ви?
Іван Франко народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі на Львівщині. Він був письменником, поетом, драматургом, перекладачем, публіцистом, ученим, мовознавцем, громадським і політичним діячем.
Франко досліджував фольклор, етнографію, історію, літературу, економіку, соціальні та політичні процеси. Захистив докторську дисертацію з філософії у Віденському університеті.
Іван Франко прожив неповних 60 років, але залишив величезну інтелектуальну спадщину. Він писав українською, польською, німецькою та іншими мовами, перекладав твори світової літератури, досліджував мову й літературу та активно працював над розвитком української термінології.
За приблизними підрахунками, його творча спадщина налічує близько 6000 творів – художніх, публіцистичних, наукових та інших праць. Це понад 100 томів текстів.
Іван Франко 1903 рік / Вікіпедія
Найвідоміші твори Франка – “Захар Беркут”, “Лис Микита”, “Украдене щастя”, “Перехресні стежки”, “Борислав сміється”, “Зів’яле листя”, “Іван Вишенський”, “Мойсей”, а також поезії “Каменярі” та “Вічний революціонер”.
Коли ми уявляємо Івана Франка, часто бачимо його саме у вишиванці. І це не випадковість. Він був одним із перших українських письменників, хто свідомо поєднав народну вишиту сорочку з європейським костюмом.
Тому сьогодні, у день народження Франка, варто згадати не лише його твори, а й мову, яку він допомагав будувати.Адже іноді спадщина письменника – це не тільки книжки, які ми читаємо. Це ще й слова, які через десятки й сотні років здаються нам такими природними, ніби вони існували завжди. Деякі уже забули і не використовуємо, але чому?