Пестити – це більше, ніж любити / Magnific. Ілюстративне фото
Чи можна одним словом передати “любити”, “пестити”, “оберігати” та “плекати”? Українська мова стверджує, що так.
Що означає слово “леліяти”, розповідаємо, спираючись на пояснення філологині Оксани Миколаївни.
Походження та значення слова “леліяти”
Українська мова багата на слова, які передають унікальні почуття та емоції, для яких складно знайти відповідники в інших мовах. Наприклад, усі знають слово “кохаю”, яке використовується виключно для позначення почуттів між жінкою та чоловіком.
Існує ще одне особливе слово, що виражає ніжність до дитини – лелія.
А дієслово “леліяти” або “леліти” означає – оточувати турботою, любов’ю, піклуванням, дбайливо доглядати, плекати, ніжити, голубити, оберігати. Саме такою увагою батьки огортають своє немовля та дитину.
Мовознавці пов’язують його походження зі словами “люлі” або “люляти”, тобто колисати дитину та співати їй колискові. Колискові співають саме дітям, і в багатьох з них є слова “ай люлі”. Також дитяче ліжечко, яке підвішували в оселі до сволока, називалося – люлька. Це слово зустрічається у колискових:
“Ой лю-люлі-люлі,
Налетіли гулі,
Налетіли гулі,
Та й сіли на люлі.”
Немовля також співзвучно називали – ляля. А батьків колись іменували – лельо та леля, як ласкаві звертання.
У давніх слов’ян “Леля” була богинею весняної обрядовості, символом молодості, любові та оновлення природи. Тому корінь лел- здавна асоціювався з турботою, ніжністю та життям.
Що означає “леліяти”: перегляньте відео від Оксани Миколаївни
Як вживати слово “леліяти”?
Слово “леліяти” є одним із наймилозвучніших в українській мові і виражає беззастережну любов до власної дитини. Саме тому ми говоримо: “леліяти дитину”.
У переносному значенні воно означає – дбайливо зберігати почуття, думки, прагнення чи мрії: “плекати мрію”, “плекати надію”, “плекати спогади”. Його також можна вжити, коли йдеться про працю, догляд за чимось – тваринами, садом чи городом.
Не випадково слово “леліти” часто зустрічається в українській літературі. Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Олександр Олесь та інші письменники використовували його не лише щодо дітей чи рослин, але й стосовно мрій, сподівань, любові та пам’яті. Адже можна плекати не лише когось, а й те, що дороге серцю.
- Мати сина плекала, потіхи сподівалася. (з народної пісні).
- Любов, що кохає й найменшого брата, Собою весь світ обіймає й плекає. (Іван Франко).
- Саджанець мій росте! Бо з любов’ю вирощую, для тебе плекаю. (Олесь Гончар).
Цікаво! “Леліти” не є повним синонімом слова “любити”. Любити можна без особливих проявів, а плекати – це завжди дбати, оберігати, пестити й підтримувати. Це слово передбачає дію, постійну увагу та тепло.
Сьогодні ми часто замінюємо його словами “доглядати”, “піклуватися” або “оберігати”. Проте жодне з них не передає тієї ніжності, яку містить “леліти”. Тому варто частіше повертати це слово у своє мовлення – адже воно є одним із тих, що найкраще виражають українське відчуття любові через турботу.