Чому не серпень? / Magnific. Ілюстративне фото
Назви місяців – це частка історії народу. Вони можуть свідчити про імператорів чи богів, а також про природу, діяльність людей та життя наших пращурів. Який шлях обрали українці?
У календарі всього дванадцять найменувань місяців, але навіть їх нерідко калькують з російської або допускають помилки. Одним із поширених хиб – іменувати останній місяць літа “серпнем”. Розповідаємо, як називати його правильно, посилаючись на “Всеосвіту”.
Чому українською не “серпень”?
Літо минає стрімко, і ось уже на порозі останній його місяць. Проте навіть його назва потребує мовної корекції, адже він зовсім не “серпень”. Українська літературна мова визнає лише одне нормативне найменування останнього місяця літа – серпень.
Слово “серпень” походить від латинського Augustus – почесного титулу римського імператора Октавіана Августа, отриманого ним у 8 році до нашої ери. У багатьох європейських мовах назва цього місяця зберегла саме цю форму: August (англійська, німецька), août (французька).
В українську мову воно проникло через російську традицію, отже “серпень” є калькою, чужою для нашої самобутньої системи найменувань.
Назва “серпень” походить від слова “серп” – інструмента, яким у давнину зрізали зернові культури. Саме в цей період відбувалися найважливіші жнива, що й дало назву місяцю.
Схожий принцип лежить в основі багатьох інших українських назв місяців:
- січень – від дієслова сікти (розчищати ліси);
- березень – асоціюється з березою або заготівлею її соку;
- квітень – час цвітіння;
- травень – період буйної трави;
- липень – час цвітіння липи;
- жовтень – період, коли листя набуває жовтого кольору;
- листопад – місяць, коли листя опадає.
Отже, український календар відображає природні цикли та людську працю.
Як інакше називали серпень?
У різні часи та в різних куточках України існували й народні найменування цього місяця. Серед них:
- жнивець – місяць жнив;
- жнивень – пора збирання врожаю;
- копень – від слова “копа”, що означає стог збіжжя, яке складали на полі;
- густоїд / густир – час достатку, коли достигає багато овочів та фруктів;
- гедзень – період активності ґедзів;
- ки́вень, ки́вотень – від того, що тварини від надокучливих комах схиляють голови;
- спасівець – на честь одного з великих свят цього місяця;
- хлібочол / хлібосол – місяць молодого хліба.
А також – бари́льник, прибери́ха-припаси́ха, ильовіць, илевий / елевей. Чимало, чи не так? І всі ці назви пов’язані або з природою, або з працею.
Більшість із цих найменувань збереглися лише в народній традиції та етнографічних записах, а літературною нормою закріпився серпень.
Назва серпень – це не просто слово з календаря. Вона зберігає пам’ять про працю наших предків, жнива та українську мовну традицію. Тому, плануючи відпустку чи зустріч, варто вживати вислів “на серпень”, а не “на серпень”.