Як іменувати ручку? / Magnific. Ілюстративне фото
Ми користуємося нею щодня, створюємо нею списки, записки, заяви та контрольні. Проте навіть у найменуванні цього буденного предмета ми часто припускаємося помилок.
То як слушно: “кулькова” чи “шарикова” ручка і чому виникає ця неточність, роз’яснюємо з посиланням на “Горох”.
“Шарикова” – звідки походить назва?
Здавалося б, що тут складного: ручка як ручка. Але варто уважніше придивитися до її назви – і одразу постає мовне питання: чому українською її називають – “шарикова”?
“Дай мені шарикову ручку” – фраза, яку, ймовірно, чув кожен. Вона настільки звична, що багато хто навіть не замислюється, чому насправді не “шарикова”?
Відповідь криється не лише в українській мові, а й в історії самого винаходу.
Слово “шарикова” – це форма, утворена від російського “шарик” за допомогою суфікса “-ов-“: “шарик” → “шариковый”. Саме ця помилка поширилася і в інших найменуваннях: “шаріковий підшипник”, “воздушний шарік”, “шаріки за роліки зайшли” та навіть у прізвиську собаки – Шарік.
В українській мові для маленької сферичної деталі існує питомий відповідник – “кулька”. Від нього природно утворюється прикметник “кульковий”: “кулька” → “кульковий”. Тому українською – “кулькова ручка”.
Важливо, що тут ідеться не просто про заміну одного слова іншим. “Шарикова” – це калькований для української мови варіант російської назви, тоді як “кулькова” побудована згідно з українськими словотвірними нормами.
Чому ручка саме “кулькова”?
Назва дуже точно описує принцип дії ручки. Усередині її пишучого вузла розташована маленька кулька, яка вільно обертається. Коли ми переміщуємо ручку по паперу, кулька захоплює чорнило з резервуара і переносить його на поверхню.
Саме ця деталь і дала назву ручці в багатьох мовах.
До речі, історія винаходу також цікава. Ще 1888 року американець Джон Дж. Лауд запатентував пишучий прилад із кулькою на кінці. Він призначався передусім для письма на шорстких поверхнях, зокрема на шкірі. Але тоді він не здобув популярності.
А сучасну кулькову ручку пов’язують насамперед з угорським журналістом та винахідником Ласло Біро, який у 1930-х роках працював над конструкцією ручки з густішим чорнилом, подібним до друкарського. У 1938 році Біро отримав патент на свій варіант кулькової ручки. Важливу роль у популяризації винаходу відіграв його брат Дьордь Біро, який допомагав у роботі над чорнилом. Саме тому в англійській мові слово “biro” стало найменуванням кулькової ручки в деяких країнах.
Хто винайшов ручку: дивіться відео
Під час Другої світової війни такі ручки зацікавили британських військових, оскільки вони краще діяли на висоті, ніж традиційні чорнильні ручки.
Отже, маленька кулька всередині ручки не лише трансформувала спосіб письма, а й дала ім’я цілому типу письмового приладдя.
А якщо хтось попросить вас “шарикову”, не поспішайте виправляти. Просто подайте “кулькову” – і нехай правильне слово поширюється від руки до руки. Говорімо українською!