Матеріал – це пробка чи корок? / Мagnific. Ілюстративне фото
Іноді одне слово може мати кілька значень. А часом навпаки, для певної речі існує своє, особливе найменування, якого не слід плутати, тим більше вживати його у спосіб, запозичений з російської мови.
Матеріал, що не боїться вологи, чудово зберігає тепло, майже не має ваги та здатний відновлюватися прямо на дереві, українською мовою називається корок. Однак у повсякденному вжитку його нерідко помилково іменують “пробкою”. Звідки виникла така плутанина, ми роз’яснюємо з посиланням на джерело “Горох”.
Пробка чи корок – яке слово є правильним?
Слово “пробка” більшість із нас використовує без жодних сумнівів. Пробка від вина, пробкова дошка, пробкова підлога… Але чи відповідає це українській літературній нормі? Зокрема, коли йдеться про матеріал або затичку для пляшки?
Зазирнувши до словників, ми побачимо, що слово “пробка” має багато значень:
- Матеріал, який отримують із зовнішньої тканини коркового дуба.
- Загальна назва затичок різноманітного призначення (для закупорювання бочок, пляшок тощо).
- Певний предмет, який використовують для затикання, закривання отвору в апаратах, приладах, мартенівських печах і подібному.
- Те, що перегороджує доступ, шлях куди-небудь, перешкоджаючи дії, функціонуванню чогось.
- Один із видів запобіжників в електричних схемах.
Навіть у переносному значенні – “вилетіти пробкою”, тобто покинути певне місце дуже швидко.
Втім, ті ж самі українські словники наводять як синонім інше слово – корок, майже в тих самих значеннях.
Проте, якщо ми говоримо саме про матеріал, а саме кору коркового дуба, яку застосовують для різних потреб – закупорювання пляшок, як ізоляційний матеріал, декоративний елемент тощо, то правильна назва – корок.
Бо дуб, деревину якого використовують, українською називається саме – корковий (латиною – Quercus suber L., англійською – cork oak) – це вічнозелене дерево, що належить до родини букових.
Як знімають кору коркового дуба: перегляньте відео
Цікаво! Для здобуття корка з дерева знімають виключно зовнішній шар кори зі стовбура та старих гілок. Така процедура не завдає шкоди корковому дубу: приблизно за десять років кора повністю відновлюється, після чого її можна знову збирати. Завдяки своїй унікальній структурі, що нагадує безліч дрібних повітряних комірок, корок є одним із найкращих природних тепло- та звукоізоляційних матеріалів. Недарма ще в середньовіччі його використовували для утеплення приміщень у монастирях.
Тому, вироби, де застосовано кору дуба, краще називати, використовуючи слово “корок” – корковий.
-
корок від пляшки;
-
коркова плитка;
-
коркова підлога;
-
натуральний корок.
Варто зазначити, що в українській мові слово “корок” також використовують для позначення підборів у жіночому взутті: каблук = корок. Все просто: раніше, та й нині, підбори виготовляли саме з коркового дуба.
Слово “пробка” в цьому значенні вважається ненормативним і виникло під впливом російської мови, яка, своєю чергою, запозичила його з німецької – propke. А от для позначення дорожньої ситуації, краще вживати українське слово – затор.
Отже, якщо мова йде про матеріал – це завжди корок. Говорімо українською!