Чому не – утюг? / Мagnific. Ілюстративне фото
У повсякденні ми нерідко використовуємо слова за звичкою, не замислюючись, чи є вони власне українськими.
Чому “утюг”, слово, яке часто можна почути в побуті, не є літературною нормою в українській мові, розповідаємо з посиланням на “Горох”.
Не кажіть “утюг” – як правильно українською?
У повсякденному мовленні ще нерідко можна почути слово “утюг”. Воно перейшло до української з російської мови й закріпилося переважно в суржику. Натомість загальноприйнятою українською назвою цього предмета є “праска”.
Здавалося б, слово “праска” походить від “прати”. Адже прасують саме випраний одяг. Але етимологи кажуть: усе набагато цікавіше. Насправді назва цього побутового предмета прийшла до нас із Західної Європи й колись означала… “прес”.
Як зазначає “Етимологічний словник української мови”, воно прийшло до української через польське prasa та німецьке Presse від французького presse, що означає “прес”, “стискання”.
Це цілком логічно, адже перші праски не лише розгладжували тканину, а буквально притискали (пресували) її важкою металевою поверхнею.
Слово “утюг” має тюркське походження – ütü. Дослідники пов’язують його з давньотюркськими словами, що означали “залізо”, “металевий предмет”. До української мови воно потрапило, найімовірніше, через російське посередництво. Хоча цю назву можна зустріти в деяких старих текстах про побут Лівобережної України, у сучасній українській літературній мові “утюг” вважають запозиченням з російської.
Але слово “утюг” використовують для назви іншого пристрою – пристрій для вирівнювання ґрунтових доріг, полів. Та як зневажливе слово: утюг – телепень.
В українській мові існує ціла словотвірна родина:
-
праска;
-
прасувати;
-
випрасувати;
-
перепрасувати;
-
прасування;
-
прасувальний;
-
прасувальна дошка.
Усі ці слова є правильними та широко використовуються в сучасній українській мові.
Цікаво! Перші праски зовсім не були схожі на сучасні електроприлади. У різних країнах тканину розгладжували нагрітими каменями, дерев’яними качалками, металевими пластинами або важкими чавунними прасками, які нагрівали на печі чи заповнювали розпеченим вугіллям.
І зауважте, що українською процес використання праски називається – прасування. Одяг – прасують, а не “гладять”, як помилково ще кажуть.
Цікаво, що в українській мові існувала ще одна назва праски – “залізко”. Вона засвідчена в українських словниках і походить від слова “залізо”. Подібні назви мають і наші західні сусіди: польське żelazko, чеське žehlička, словацьке žehlička.
Слово “залізко” сьогодні трапляється рідше, однак воно є питомим українським відповідником.
Отже, якщо хочете говорити чистою українською – кажіть “праска”, а не “утюг”.